Останній бій Урус-шайтана. Віктор Вальд
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Останній бій Урус-шайтана - Віктор Вальд страница 36

СКАЧАТЬ ніж від спілкування з найбільшими дурнями. Та перебив я тебе тому, що не зміг приховати свого захоплення перед твоєю просвіченістю, яка перевершує навіть християнських королів! Ти справді доблесний хан і… велична в мудрості своїй людина.

      Хан помовчав, тамуючи гнів, і продовжив:

      – Ось лише записи, що зберігаються в переписувачів, зроблені з книги «Мандрів», написаної… Евлією Челебі. А він зараз гість у моєму палаці.

      – Оце так! – зацікавлено вигукнув в’язень. – Було б цікаво поговорити з ним. Проте я знаю про ці польоти з інших джерел.

      – Отже, ти виграв кошіль золота. І ти його отримаєш… згодом. Та я не за цим до тебе прийшов, – голос хана пом’якшав. – Ти вже достатньо покараний за свої крила й повинен дати мені обітницю, що не вигадаєш ще чого-небудь, щоб злетіти зі скелі. Присягнись, і тебе знову поселять у добротному світлому будинку. Ти будеш, як і колись, споживати соковите м’ясо й пити солодке вино. І так само будеш корисний мені своїми знаннями й умінням. Присягнися, що не намагатимешся покинути фортецю!

      В’язень тяжко зітхнув:

      – Даю обітницю не злітати зі скелі.

      Мурад-Гірей поблажливо розсміявся:

      – Пам’ятай! З цієї в’язниці кяфіри виходять, тільки одягнувши похоронний саван. І ще одне. Юсуфе, подай!

      Чашник примостив у кутку світоч і, відкривши плечову суму, простягнув ханові сувій паперу, перев’язаний позолоченим шнурком. Мурад-Гірей зняв шнурок і, розгорнувши сувій, простяг його в’язневі. Полум’я світоча освітило каліграфічний почерк і велику червону печатку в лівому нижньому кутку.

      Після довгого мовчання в’язень задумливо мовив:

      – Це лист падишаха. Друк і знаки справжні. Його написано в Баб-і-алі.[85]

      – Так, це лист султана. Тільки твоє ремесло потрібне не для того, щоб встановити, чи є він підробкою.

      – Чого ж бажає милостивий хан? – сумно запитав чоловік у чорному одязі, про щось здогадуючись.

      – Я хотів, щоб у ньому деякі рядки були замінені на інші. Можливо, і доповнені. Але потрібно зробити так, щоб і в Стамбулі не засумнівалися в їх достовірності. Чи це можливо?

      В’язень довго мовчав, потім тяжко зітхнув і відповів:

      – Якщо всі мої розчини, сплави й прилади в порядку, то… це можливо. Однак за це мені заллють у горлянку розпечений свинець.

      – На все воля Аллаха! Твої склянки, банки й усе інше в тому ж стані, що й двадцять дев’ять днів по тому. І ще ти повинен виготовити зілля, від якого людина буде спати два дні – не більше і не менше.

      – Це простіше. Та й покарання набагато милосердніше.

      – На це теж воля Аллаха! Уранці ти повернешся у свій дім – у фортеці, звісно. Дивись, не осліпни від сонячних щедрот і не напийся, як свиня! Твої послуги можуть мені знадобитися в будь-яку мить. І наостанок. Там тебе чекають свіжі газети з франкських країн і книги. Як і колись, ти повідомлятимеш СКАЧАТЬ



<p>85</p>

Баб-і-алі – канцелярія великого візира. Дослівно означає «Високі врата».