Останній бій Урус-шайтана. Віктор Вальд

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ і довго дивився на їх вишитий верх, а відтак на мотузяні підошви.

      – Може, все-таки… – жартівливо сказав Евлія Челебі.

      – Евліє! Краще поклич мого Абдула. Я вже п’ять днів не вправлявся з ним на шаблях.

* * *

      – Полювання – близький родич війни. І ще треба поміркувати, хто з них старший і важливіший. Наш улюблений султан Мехмед – великий мисливець. Мені кілька разів пощастило брати участь у його полюваннях. Жоден звір не зміг ухилитися від твердої руки й влучного ока нашого падишаха. Якби воїни з такою ж пристрастю билися на полі бою, як їх султан віддається полюванню, над усім світом майорів би зелений Прапор Пророка. Гей, ви, собачі діти! Тримайтеся ближче до гори!

      Хан Мурад-Гірей недбало помахав ногайкою, а потім не витримав і поскакав до тих, що йшли лівим крилом мисливської лави.

      – Так, полювання – приємне проведення часу. А ще приємніше, якщо воно не засіб добування їжі, а весела прогулянка на свіжому повітрі. І немає потреби видивлятися сліди звіра й підходити до нього з невітряної сторони, а можна милуватися синім небом, зеленим лісом і квітами на луках. Чи не так, мій друже Орхане?

      Сіляхдар поблажливо глянув на вченого османа й тільки знизав плечима. Напевне, щоб не розігнати дичину, а може, і від того, що золоті шати в цей спекотний день обтяжували би його, Орхан надів шовкові шаровари й легкий доломан блакитного кольору. І якби не його суворе обличчя й горда постава голови, великого бахадира можна було би прийняти за дрібного бея або навіть загонича дичини. Хоч варто було лише подивитися на його чорного коня, і кожен збагнув би, що його вершник – один із сильних світу сього.

      – А як на мене, війна все-таки старша від своєї родички, – продовжив Евлія Челебі, радий, що не доводиться мчати галопом і намагатися влучно пустити стрілу. – Звісно, не буду стверджувати, що я великий воїн, але все-таки побував у п’ятдесяти походах і від моєї руки загинуло чимало кяфірів. Я бився в лавах армії паші проти Ракоці,[95] захищав Очаків від козаків, штурмував Азов, ходив у набіги разом із татарами й дійшов до Шведського[96] моря. Війна – це багата здобич, золото, коні й чарівні діви. А що таке полювання? У кращому випадку – смажена дичина. Тобто вся твоя здобич уміщується у твоєму шлунку.

      – Евліє, ти вчена людина. Знаєш напам’ять увесь Коран. Володієш мистецтвом теджвіту[97] і вмієш гарно виспівувати молитви. Це ти вчора довів на ханському бенкеті. Певно, за це тебе наблизили султани й підтримували візири. Цей дар у тебе від Аллаха. І воїн, кажеш, теж некепський. Але якщо ти не розумієш пристрасті, що її викликає гонитва за дичиною, то не прирівнюй це чудове заняття до їжі на багатті. Хан має рацію: війна і полювання – сестри, і ще невідомо, хто з них старша й важливіша. Але, здається, ми відстали. А втім… Може, і ти маєш рацію: якщо ми і вб’ємо кількох земляних зайців… сумнівно, що це принесе нам славу. А дичини хан та його воїни сьогодні наб’ють удосталь.

      – Інакше і бути не СКАЧАТЬ