Останній бій Урус-шайтана. Віктор Вальд

Чтение книги онлайн.

      Після молитви Магриб[83] серце Мурад-Гірея заспокоїлося. Воно почало заспокоюватися ще під час нетривалої гостини, влаштованої в палаці на честь прибуття почесного гостя.

      Сіляхдар виявився дуже невибагливим і до того ж небагатослівним. Він ледве вимовив кілька вітальних слів на площі біля мечеті, та й за бенкетом не більше. Здавалося, що роки й довга дорога ослабили тіло могутнього бахадира, а душа його бажала спокою й самоти. Зате багато говорив Евлія Челебі, запросто, по-дружньому, звертаючись до присутніх за ханським столом. Виявилося, що він багатьох пам’ятав, і вони пам’ятали його. Звучали вихваляння колишніх ханів, їхніх походів і щедрості, а також побажання майбутніх битв і багатого ясиру нинішньому володарю. Водночас багато уваги вчений осман приділяв і самому Мурад-Гірею, дивним чином обізнаний про багацько славних справ молодого хана на користь держави й татарської орди. Учений осман багато розпитував татар під час подорожі по горах і передгір’ях Криму. І збагнув, що народ і воїни поважають і навіть люблять свого хана.

      Від цього потепліло на серці Мурад-Гірея, а ще більше від того, що за час бенкету й (нехай це і блюзнірство) під час молитви він багато передумав і вибрав шлях правильного вирішення проблеми, пов’язаної з появою цього роззолоченого османа Орхана.

      Хан швидким кроком вийшов у внутрішній дворик. Тут його чекав вірний Хавле-Юсуф і кілька охоронців із підготовленими смолоскипами-світичами. Легко скочивши в сідло, Мурад-Гірей відразу ж узяв коня в галоп і, минувши розкішний сад, помчав по місту.

      Бахчисарай важко було назвати містом. Він виник сто років тому навколо літнього палацу кримських ханів і здебільшого був величезним садом, у якому хаотично розташовувалися хатини з хмизу, обліплені глиною й покриті очеретом або тим-таки хмизом. Там мешкали люди, які доглядали за ханським садом і працювали в палацовому господарстві. Уже пізніше до них приєдналися ті, хто обслуговував цих ханських слуг і за свої старання отримував гідну платню. А також ті, хто займався виготовленням предметів побуту, розкоші і зброї для воїнів та беїв, які частенько відвідували кримську столицю.

      Найближчі родичі й радники мешкали в ханському палаці. Решта сановників проживала у власних палацах у відведених для них містах і селищах, навідуючись до хана на його вимогу або у визначені дні.

      Поминувши ханський сад Ашлам, вершники повернули ліворуч до червоних скель, на вершині яких стояла природно-рукотворна фортеця Чуфут-Кале. Фортеця й найнадійніша на землі в’язниця. Вузька кам’яниста дорога круто підносилася вгору, стискаючи втомою широкі кінські груди. На половині шляху коні перейшли на крок, а за сто кроків вершники спішилися. Пройшовши ще трохи, хан і його люди звернули на ледь помітну стежину й незабаром опинилися біля видовбаних у скелі сходинок.

      Попри сутінки, що вже насувалися, східці, вирубані сотні років тому руками рабів СКАЧАТЬ