Останній бій Урус-шайтана. Віктор Вальд

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ по крові, ні по знатності, але, як ми говорили вчора, є тут дві причини.

      – Нагадай! – ще дужче насупився Мурад-Гірей, хоча на пам’ять йому не доводилося скаржитися.

      – Народ, який вийшов назустріч, любить героїв, готових заради нього накласти головою…

      – Гм-м, народ, – насупився хан. – Краще б він згорів зі своїми жалюгідними халупами п’ять років тому, коли козаки Сірка плюндрували Бахчисарай. Мій народ – вершники на швидких конях і з закривавленими шаблями.

      – І ще…

      – Що?

      – Лист султана… Перший його наказ – урочисто зустріти бахадира. Це ще і привід зібрати бакшиш із мурз, беїв, ремісничих спілок і купців. Не все ж ми доправимо сіляхдару? Та й навіщо йому золото? Він же не такий дурний, щоб тягнути подарунки в Хейхат і роздавати козакам.

      – Щодо його дурості можна і посперечатися, – з кривою усмішкою мовив Мурад-Гірей. – А ще ти казав про його супутника… Як там його?…

      – Цю людину іменують Евлія Челебі. Але в листі султана про нього нічого не написано.

      – На все воля Аллаха, – ледве стримуючись, процідив хан. – Евлія Челебі! Оце так несподіванка! Двадцять днів тому я про нього згадував. Цей незрозумілий чоловік вартував мені кошеля золота. Не сподівався, що він знову завітає до Криму. Ба більше, у мій Бахчисарай. Цей осман навіть імені свого не намагається приховати. Проте це було б і даремно, адже надто багато люду знає його в обличчя. І я пам’ятаю. Пам’ятаю, як чотирнадцять років тому нещасний хан Мехмед-Гірей пригрів біля свого серця цю стару лисицю й обдарував золотом, хутрами й скакунами за його мудрі поради та віщі сни. І до чого призвели ці мудрі поради й лукаві сни? Хан утік, а його радник радісно зустрічав нового хана. І наступному він багато чого нарадив. Радник! До біса такого!..

      Мурад-Гірей від обурення нервово смикнув повід, і його арабський кінь, чорний, як вороняче крило, ступнув уперед на півкорпуса.

      – Ми добре його пам’ятаємо, – присунув свого коня до ханського Хавле-Юсуф, – і знаємо про його походи з військом султана та ордою багатьох кримських ханів. Чи був він тільки порадником? Мені здається, радше він був очима й вухами султанів, а поради його – радше воля османських падишахів. Він був потрібний усім султанам за своє довге життя. Навряд чи в Османській імперії знайдеться ще одна така людина. До того ж він і не приховував, що бував у десятках країн і описав тисячі фортець і міст. Небагато навіть найзаможніших купців можуть дозволити собі такі тривалі й далекі подорожі. Від Франського моря до Індії, від пісків Сахари до Білого моря московитів. Або шайтан штовхав його в спину, або Аллах освітлював для нього шлях. Чи були в його радах злі наміри і що він міг змінити? Султан гнівався через те, що хан Мехмед-Гірей не відправив йому на вимогу військо в похід на невірних. Хоч хан і не зміг би цього зробити. У той час на ханство напали кровожерливі калмики. А може, цей Евлія Челебі справді простий собі мандрівник?

      – Ні, СКАЧАТЬ