Останній бій Урус-шайтана. Віктор Вальд

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ де славне військо султана оточило й вирізало боягузів-ляхів і козаків, які допомагали їм.

      Тут я озвучив питання для супровідників сіляхдара: а була б зараз так присоромлена Річ Посполита, якби шабля османа зрубала голову Хмеля під Цецорою або його мати не зуміла зібрати золото для викупу? Знайшовся б іще такий воїн серед козаків, спроможний зібрати армію, рівну мало не султанській? Чи зміг би хтось іще побити пихатих ляхів? І чи було б це корисно для могутньої Османської імперії?

      Мовчазний до цього часу великий бахадир перервав свої роздуми, щоб сказати: «Хміль приніс спокій у домівки османів і татар, за його гетьманування ми були добрими сусідами. Я пам’ятаю ті роки, коли наші купці без побоювання ходили в міста урусів, а їхні купці безмитно торгували в Стамбулі. Ось які були часи. Але сердитий Хміль помер і тим розпустив злих шайтанів козаків, що бажали добра та крові сусідів».

      Місто Карасубазар повною мірою відповідає своїй назві – ринок на Чорній річці, бо розкинулося обабіч річки Біюк-Карасу, на стародавньому караванному шляху. Торгівля худобою, хлібом, вином і ясиром[70] зосереджена у величезних караван-сараях, надійно схованих за товстими стінами й міцними брамами міста. Незважаючи на це козаки чотири рази брали його приступом. Не інакше як за допомогою шайтана. Мені доводилося раніше бувати в цьому великому місті. Тоді мене дивували й радували тисячі двоповерхових будинків під червоно-рубіновою черепицею, що стояли на пагорбах уздовж річки та її приток в оточенні садів, городів і виноградників. Особливо багато було будинків вірмен, які за числом другі в Криму після татар. Тепер багато будівель зруйновані. Чимало і відновлених, але вкритих дерном, а сади й виноградники ще молоді. Усе це після того, як п’ять років тому тут пронеслися козаки Сірка. Зі ста млинів, що давали чудове борошно, працюють не більше десятка. А між будинками вже немає струмочків, що несли воду в кожну сім’ю. З восьми мостів відновили лише два, однак не такі надійні й широкі, як ті, що були зруйновані шайтанами. Також не видно струнких і високих тополь, подібних до кипарисів. Хоча справжніх кипарисів у цьому місті й не було. Видно, дерева вирубали на відновлення міста й мостів.

      Коли ми, а було нас чимало, увійшли до міста, з його небрукованих вулиць піднявся непроглядний пил – і перетворився на море, у якому ми мало не потонули. Добре, що навколо майдану,[71] покритого дошками, вкопані стовпи, які не дозволяють кінним в’їхати на нього. Ми зупинилися у великому ханов[72] на сто двадцять кімнат, хоч усі зверхники-аги слізно благали заночувати в їхніх палацах. Але сіляхдар вирішив омити своє тіло в лазні – насолоді душі.

      Це справді так! І залишається тільки дивуватися тому, що в країнах невірних не знають і не використовують цю райську насолоду. Так і ходять із брудними тілами навіть багаті купці, вельможі й королі Європи. Виняток становить Московія. І хоч там баня – лише дерев’яна хата, пара в ній корисна й робить тіло чистим. СКАЧАТЬ