Останній бій Урус-шайтана. Віктор Вальд

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ прямісінько на північ, до фортеці Ор, що є єдиним місцем, через яке можна спокійно перейти глибокий рів, творіння рук нерозумних людей, що працею своєю відокремили Крим, перетворивши його на острів. Слово «ор» і означає рів, – учительним тоном промовив Евлія Челебі, готуючи свого помічника до тривалої вченої бесіди.

      – А чому острів? На картах, які я мав можливість вивчити, є широка земля між Чорним і Гнилим морем,[64] – з легкою усмішкою вимовив юнак із ученого кварталу Фанар.

      Його напутник сердито засопів носом, але швидко заспокоївся:

      – Запам’ятай: знання – це лише двері до вчителя. Те, що ти називаєш на мапі широкою землею, становить лише вісім тисяч кроків. Цю відстань можна проїхати за годину. А я називаю Крим островом, зважаючи на той час (а було це сто років тому), коли хан кримчаків Семіз Мухаммед-Гірей[65] наказав викопати широкий і глибокий рів, навіть заглянути в який було моторошно. Потім хан пустив у нього воду й так зробив свою землю безпечним островом. І було це гарантією від раптових нападів козаків, поки ми самі, мудрі османи, не навчили козаків-потурнаків мореплавства. До цього вони великої води не знали. Через доброту свою ми навчили їх, а вони, зрадивши нас, повернулися до козачого розбою й скористалися нашими секретами. Ось такий цей народ, що не гребує переймати у своїх ворогів корисний для них досвід. Ці потурнаки й козаки з річки Дон увійшли на своїх чайках у повноводний рів і, успішно пройшовши його, напали на нашу славну фортецю Ак-Керман, де взяли величезну здобич і тим само шляхом повернулися у свої розбійницькі землі. Розлючений султан наказав стратити нерозумного Семіз Мухаммед-Гірея, а рів з боку Азова засипати. Ось так Крим знову возз’єднався з сушею. Але все-таки відокремлений широким і глибоким ровом і донині.

      – Я боюся щось наплутати… – несміливо почав Фасул.

      – Кажи, юначе, – прихильно киваючи, дозволив учений осман. – Навчання у формі діалогу віталося давніми мудрецями.

      Фанаріот почухав кінчик носа й рішуче почав:

      – У тих же давніх мудреців-греків, що жили дві тисячі років тому, є згадка про виритий скіфськими рабами саме цей рів і саме на цьому ж місці. А сталося це буцімто так. Вічно спраглі до крові ворогів скіфи пішли в дуже тривалий похід у єгипетські землі. Їх не було майже двадцять років, і їхні жінки, вирішивши, що всі вони загинули, народили дітей від своїх рабів. А вже коли почули про повернення війська, почали рвати волосся на своїх головах і просити нових чоловіків-рабів та дорослих спільних дітей захистити і їх, і себе. І тоді раби, звичні до важкої праці, і їхні сини взяли в руки кирки й лопати. Напрочуд скоро вони вирили глибокий рів і засіли за ним зі зброєю. Радісні після багатьох звитяг скіфи вже передчували щасливу зустріч зі своїми дружинами та дітьми, але раптово натрапили на глибокий рів і невідомого відчайдушного ворога, що не дозволяв їм повернутися в рідну землю. Двадцять днів на вузькому перешийку лилася кров. Двадцять днів падали на дно рову й помирали люди. Невідомий ворог бився вкрай відчайдушно, СКАЧАТЬ