Останній бій Урус-шайтана. Віктор Вальд

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ пазурів. Той, хто йде, досягне мети, якщо він правильно тлумачить знамення, які бачить на шляху. Або якщо його веде милість Аллаха. На твоєму шляху не буде випадковостей. Пам’ятай: випадковість – це невпізнана або незрозуміла закономірність. Не вір своїм очам, бо побачивши лисицю при світлі сонця, при місяці й на відстані ти матимеш її за вовка. Не вір своїм вухам. Є птахи, які солодко співають, лише потрапивши в клітку. Вірити потрібно тільки в Аллаха, і він відкриє шлях до істини. Не промовляй двозначних слів. Пам’ятай: слова – дивина. Вони виліковують і вони вбивають. Не бійся залишитися голим. Утративши все, ти знайдеш більше, ніж мав. Долай вершину й отримаєш середину. Не шкодуй за втраченим, а радій із того, що залишилося. З видимого пізнай невидиме. Пам’ятай: підступний ворог – найнебезпечніший, удаваний друг – найотрутніший. Шукай благ у собі самому. Простих рішень не існує там, де сплелися кольчужний дріт і павутиння. Нахили до моїх вуст праве вухо, і ти почуєш відповідь на своє питання.

      Сіляхдар знову став на коліна й наблизив вухо до розпатланої бороди провидця. Той прошепотів кілька слів, і Орхан знову звівся на ноги, неуважно дивлячись у бік свого друга. Учений осман, який не чув нічого, незадоволено подивився на шейха дервішів. А той тривалий час мовчав і лише відтак мовив, звертаючись тільки до сіляхдара:

      – Так і станеться, якщо ти правильно витлумачуватимеш знаки на своєму шляху. Візьми цю суму, вона допоможе тобі…

      Керр Юсуф-деде витягнув із-за спини суму з грубого полотна й простягнув її сіляхдару. Замислений Орхан мовчки прийняв дарунок шейха.

      – Завжди пам’ятай: очевидне не завжди те, що ми очікуємо в ньому побачити.

      Після цих слів провидець провів долонею й зібрав з підлоги багатовіковий пил із давніх стін. Потім стиснув кулак, залишивши крихітний отвір. Крізь нього тонка цівка пилу потекла на язичок полум’я. Солодкий запах амбри, доповненої мускусом, поширився по старій мечеті.

* * *

      Коли від’їхали від «мертвого» міста, Орхан вирішив роздивитися вміст сумки шейха дервішів. Він довго спостерігав за виноградним равликом, що повільно повз по його долоні, потім зупинив коня й посадив равлика на листок придорожнього куща. Це була єдина жива істота в брудній сумці. Усе інше, що сіляхдар потім уважно оглянув, не мало ніякої ціни. Звичайний мотлох, зібраний жебраками-дервішами на вулицях і в смітниках: зламана підкова, залізне кільце, стара мотузяна підошва з плямою, можливо, навіть від крові, щербата дерев’яна миска, рвана смужка шовку зеленого кольору, обтесаний шматочок каменю, дивний талісман із глини й горобиного пір’я, шматочок бобрового хутра.

      Евлія Челебі був розчарований, коли, витягнувши шию, роздивлявся те, що діставали з суми руки бахадира.

      – Мені здається, що це сміття анітрохи не зрівняється з тими щедрими дарунками, які ти залишив, мій добрий пане, цим дервішам. Стільки срібла й продуктів!.. Їм вистачить на цілий рік.

      Орхан подивився на вченого мандрівника й несподівано розсміявся:

      – Мій друже СКАЧАТЬ