Трейнспоттінґ. Ірвін Велш

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ поводилися як з лайном, коли набрав його номер.

      Йа й далі терплю тупі приниження, і це трива чи не вічність. Утім, мене вони не торкають. Йа нічо не люблю (крім ширнутись), йа нічо не ненавиджу (крім того, шо заважа мені ширнутись), і йа нічо не боюся (крім як не отримати мені потрібного). І ще йа також розумію, шо такий сраний пиздюк, як Форрестер, ніколи б не поливав нас таким лайном, екби мав намір мене прокинути.

      Дрібку задоволення дарує згадка про те, чому він так ненавидить нас. Якось Майк був кадрився до однієї жінки, яка ним погидувала. Жінки, яку йа перегодом віджарив. Це не означало чогось аж такого особливого ні для мене, ні для тієї жінки, але Майк тоді ледь на лайно, нахер, не зійшов. Тепер люди здебільша пояснюють таке наївністю: ти завше прагнеш того, чого не можеш отримати, а те, шо тобі до лампочки, само приплива тобі на тарілочці. Це життя, то чому секс мусить відрізнятись від будь-яких притаманних йому речей? Йа мав такі обломи, але перестав сприймати їх всерйоз ще в минулому. У кожного пиздюка таке. Проблема в тім, що цей гівнюк схильний до пережовування банальних образ, мов той товстопикий байбак, яким він і є. Але йа однаково його люблю. Бо мушу. Він має те, що мені тре’.

      Майкі самому набридає ця гра в образи. Це однаково, шо садисту вганяти голки в пластмасову ляльку. Йа б радо подарував йому троха кращої розваги, але занадто йа зайобаний, щоб реагувати на його тупі підколки. А отже, кінець кінцем він питає:

      – Бабло маєш?

      Йа дістаю з кишень кілька пожмаканих папірців і зі зворушливою послужливістю розправляю їх на кавовому столику. З чесним виразом благоговійної шанобливості до статусу Майка як Дилера йа подаю їх йому. Йа вперше помічаю, шо в Жирної Свинюки товстим чорним маркером на гіпсі з внутрішнього боку стегна нарисовано велику стрілку, націлену їй у промежину. Вздовж стрілки йде напис великими літерами: «ХЕР ВСТАВЛЯТИ СЮДИ». У нутрощах в мене вкотре все різко перевертається, бажання з максимальним ґвалтом забрати в Майка товар і уїбати звідси стає майже непереборним. Майкі хапає гроші і, на моє здивування, видобува в себе з кишені дві білі капсули. Йа ніколи не бачив нічого на них схожого. Такі маленькі, тверді бомбовидні штуки, покриті чимсь воскуватим. Нас накриває дика лють, що народилась ніби нізвідки. Та ні, не нізвідки. Потужні емоції такого штибу може генерувати тільки наркота або перспектива її відсутності.

      – Шо це, курва, за лайно таке?

      – Опіум. Опіумні супозиторії.

      Тон в Майкі змінився. Він ухильний, майже вибачливий. Мій спалах гніву зруйнував наш хисткий симбіоз.

      – Шо йа, нахер, маю з цим робити? – питаюсь йа не думаючи, та тут же розпливаюся в усмішці, коли нам доходить. Це дозволяє Майкі вибрехатися.

      – Ти шо, справді хо’, шоб йа тобі тут пояснював? – пхекає він, повертаючи собі троха влади, якої перед цим був зрікся, тимчасом як Сокстон гмика, а Жирна Свиня регоче. Проте Майкі баче, що мені невесело, і тому продовжує:

      – Тебе ж СКАЧАТЬ