Трейнспоттінґ. Ірвін Велш

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ «Я в жахваті від твого лютого індивідуаліжму, Шаймоне. Я бачу тут шхожішть ж шобою молодим». Шпашибі жа шкажане, Шоне. Те саме кажали мені й інші люди.

      Тьху… якийсь рябий уйобок в «сердечному» шарфі… так, ці пиздюки тут сьогодні, як вдома. Лишень поглянути на нього: цілковитий несмак й відсутність стилю. Та йа б краще побачив свою сестру в борделі, ніж брата в шарфі «Сердець», і це, блябуду, є сутою правдою[39].

      …ух ти, ще одна сексі-кралечка попереду… наплічник, гарна засмага… мммм… смокчи, їбись, смокчи, їбись… всі ми невдахи…

      …куди піти… поганяти піт на тренажерах в клубі, у них тепер там сауна й солярій… підкачати м’язи… кумарні дрижаки тепер просто неприємні спогади. Ті китайозочки, плюс Маріанна, Ендрія, Елі… чиїй щілині пощастить, шо йа встромлю в неї сьогодні ввечері? Хто найкраще їбеться? Не конче зі мною, звісно. Я можу навіть знайти собі щось у клубі. Така моторність – це просто магія. Три групи: жінки, хлопці-натурали і хлопці-ґеї. Ґеї упадають коло натуралів, котрі за типом схожі на клубних охоронців з величезними біцепсами й пивними черевами. Натурали упадають коло жінок, яким кидаються на увагу гнучкі, граційні гоміки. Жодна твар не діштає того, шо хоче. Опрічь наш, ге, Шоне? «Іштинно так, Шаймоне».

      Йа надіюся, що не зустріну того гоміка, шо упадав коло нас, коли йа був тут останнім разом. Він розказував мені в кафетерії, що має ВІЛ, але все гаразд, це не смертний вирок, ніколи ще він не почувався краще. Яким тре’ буть пиздюком, щоб розповідати таке незнайомій людині? Брехав, мабуть.

      От же, бля, мерзенний підар… це нагадує нам, шо тре’ прикупити презиків… але в Единбургу неможливо підчепити ВІЛ, якщо дрючиш дівчат. Хай кажуть, ніби саме так підчепив собі Малий Ґоґсі, але йа впевнений, шо він з тою кралечкою разом по вені їздив або якимсь лайном ширявся. Якшо ти не підчепив нічого, коли ширявся з такими, як Рентон, Мотика, Свонні й Шнир, то твого ім’ячка, напевне, нема в розсилці… та все ж… навіщо спокушати долю… але чому б і ні… йа принаймні знаю, що я досі на світі, досі живий, бо, допоки існує можливість підчепити якусь жіночку з її капшушком, от це саме те, саме те, йа цього дійшов: поїбать на все, на НУЛЬ, аби лиш заповнити цю велику ЧОРНУ ДІРУ, що немов великий кулак, встромлений в мої йобані груди…

Дорослішання на людях[40]

      Попри очевидне невдоволення, що, як вона відчувала, випромінює її матір, Ніна не могла здогадатися, що саме вона робить не так. Її бентежили ці сигнали. Спершу це було «не заважай», потім – «не стій просто так, без діла». Купка родичів сформувала людську стіну навкруг її тітоньки Еліс. Звідти, де Ніна сиділа, вона зовсім не могла бачити Еліс, але стурбоване вуркотання, яке долітало з протилежного кінця кімнати, підказувало, що її тітка десь там.

      Матір піймала Нінин погляд. Вона вдивлялася в дочку, схожа на одну з голів гідри. Крізь «ой лишенько-лихо» та «він був добрим чоловіком» Ніна прочитала по губах матері слово «чай».

      Вона СКАЧАТЬ