Трейнспоттінґ. Ірвін Велш

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ повного розладу нервової системи тепер у мене починають попускатися тельбухи. Йа відчуваю, як там відбувається нудотне ворушіння, зловісна відлига після довгого періоду закрепів. Перед Форрестеровими дверми йа намагаюсь зібратися. Утім, він помітить, що йа страждаю. Колишній торговець грицем завжди знає, коли когось кумарить. Йа просту не хочу, щоб цей скурвий син вкурив, як мені вкрай погано. Хоч йа й прийму будь-яке лайно, будь-які образи від Форрестера, аби лиш отримати те, шо мені потрібно, не бачу сенсу в демонструванні йому більшого за те, чому йа не можу зарадити.

      Форрестеру, напевне, видно відблиск мого рудого волосся крізь армоване рифлене дверне скло. Він не відчиня цілу вічність. Цей пиздюк почав марудити нас навіть іще до того, як йа ступив у його хату. Він нас стріча без бодай хоч якогось тепла в голосі.

      – Гаразди, Рентсе, – кива він.

      – Путьом, Майку.

      Він назива нас Рентсом замість Марка, йа зву його Майком замість Форрі. Це наркоту він назива «гараздами». Чи буде для мене найкращою поведінкою підлещуватися до цього пиздюка? Ма’ть, це єдино можлива поведінка наразі.

      – Заходь, – коротко знизує він плечима, і йа слухняно йду слідом за ним.

      Йа сідаю на диван поряд, але все ж таки строха відсторонь якоїсь дебелої курви з поламаною ногою. Свою загіпсовану кінцівку вона поклала на кавовий столик, між брудним гіпсом і її шортами персикового кольору видно огидний набряк білої плоті. Її цицьки лежать на велетенському пивному череві, а коричнева майка-безрукавка ледь втримує її біле сало. Її пероксидні кучері біля коренів заледве не на дюйм миршавого сіро-коричневого кольору. Вона не робить жодної спроби зреагувати на мою присутність, але видає жахливий і дратівний, зовсім віслючий регіт на якесь безглузде зауваження Форрестера, якого йа не догнав, – мабуть, стосовно моєї появи. Форрестер сіда навпроти мене у витерте крісло – лице м’ясисте, але тіло худорляве, майже голомозий у свої двадцять п’ять. За останні два роки він втратив просто феноменально скіки волосся, і йа загадуюся, чи нема в нього того самого вірусу. Проте дещо сумніваюся. Кажуть, шо молодими помирають тільки добрі люди. За звичайних обставин йа б сказонув щось каверзне, але наразі йа хібашо готовий шлакувати жартами за свою бабусю і її калоприймач. Врешті-решт, Майкі мені не чужий.

      Поряд з Майкі, в іншому кріслі, сидить ’кийсь зловісного вигляду мудак, він не відрива очей від цієї одутлої свині, чи то радше від непрофесійно скрученого косяка, який вона курить. Перш ніж передати косяк цьому зловісному недоумку, дівка робить екстравагантно-театральну затяжку. Йа не маю ніхера проти чуваків з безживними, інсектоїдними очима, глибоко зануреними у їхні гострі пацючі писки. Не всі вони поганці. Цього парубка виказує його одіж, маркуючи його як ракло видатного рівня. Напевне, він гостював у якомусь з готелів Віндзорської групи: Сокстон, Бар-Л, Перт, Пітергед чи подібному закладіСКАЧАТЬ