Трейнспоттінґ. Ірвін Велш

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ грошовою соцдопомогою. Цей пиздюк якось пов’язаний з тією бандою крутіїв, що він з ними познайомився кілька років тому, коли ходив через Протоку на поромі Гарідж – Гук-ван-Голланд. Він подивиться Іґа в «Місті і провінції» вже в Димному[84]. Ми курнули трохи трави й несамовито реготали, як Чак вируба нахер ногами цілі дюжини комі-анархістів, та ще з тим своїм закрепно-стоїчним виразом, який ніколи не полиша його обличчя. Тверезому це нізащо не можна дивитися. Обдовбаному – обов’язково.

      Наступного дня в мене всі губи в жахливих виразках. Темпс, тобто Ґев Темперлі, який також переїхав у цю квартиру, каже, що йа отримав те, що заслужив. Він каже мені, шо йа вбиваю себе спідом. Темпс каже, шо з моїм атестатом йа міг би знайти собі роботу. Йа кажу Темпсу, що він балака, як моя матір, – більше балака, ніж це дозволено будь-якому другу. Хоча Ґев таки має рацію. Він єдиний, хто працює – на те йобане бюро зайнятості, – і в нього завше намагаються підживитися решта наших. Бідний Темпс. Гадаю, ми з Рентсом і йому вночі не давали заснути. Як і всіх трудяг, Темпса дратують кроти, що розважаються, сидячи на соцдопомозі. Він чисто ненавидить те, що Рентс кожного дня розпитує його про порядок розгляду заяв.

      До кого ж як не до матері йа йду, щоб підживитись готівкою перед концертом. Мені потрібні гроші на потяг, так само як на випивку і наркоту. Мій наркотик – спід, він добре йде з алкоголем, а йа завше любив випити. Томмі – чисто фанат спіду.

      Мама чита мені лекцію про небезпечність наркотиків, розповідаючи мені, яким розчаруванням йа був для неї, а також для тата, котрий, хоча він і не говорить багато, дуже непокоїться за мене. Пізніше, коли батько приходить з роботи, він каже, поки мама на верхньому поверсі, що хай вона й не говорить багато, але вона насправді непокоїться за мене. Батько мені каже, і то так щиро, що він дуже розчарований моєю поведінкою. Надіється, що йа не вживаю наркотиків, вдивляючись в моє обличчя, ніби може там щось вгадати. Кумедно, йа знаю торчків і фанатів спіду, але з усіх нариків найдужче вгашуються алконавти, такі як Друз. Тобто Реб Мак-Лохлін. Чорт, ну він же, бля, й багато дудлить.

      Йа підживлююся грошима і здибуюсь у «Гебсі»[85] з Мічем. Міч все ще крутить любов з тією кралечкою Ґейл. Хоча – це видно – він досі на неї не виліз. Послухавши його хвилин десять, все можна читати чисто між рядків. Він зара’ чисто в бухловому настрої, тож йа підживлююся трохи грошиками в нього. Ми жлуктимо чотири пінти міцного, а потім сідаєм на потяг. Дорогою до Глазго йа лигаю чотири бляшанки «Експорту» і дві доріжки спіду. Ми випиваєм в «Семмі Доу», а потім беремо таксі до «Лінча»[86]. Після ще двох пінт – чи мо’, й трьох – плюс кожний по доріжці спіду в сортирі, ми горлаєм мішанку з пісень Іґґі й вирушаємо до «Голови сарацина» на Ґеллогейт[87] навпроти «Бароленда». Ми випиваємо потроху сидру і запиваємо його вином, шалено дзьобаючи солоний спід зі сріблястої фольги.

      Коли виходжу з цього паба, СКАЧАТЬ