Трейнспоттінґ. Ірвін Велш

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ ми стрінемося в якійсь пивниці з Рентсом, Беґаром, Мотикою та Кумарним і всі вихвалятимемося так, шо ну його нахер.

1 – Підготовка

      Мотика з Рентоном сиділи в пабі на Королівській Милі. У цьому пабі намагалися створити щось на зразок тематичного американського бару, проте не надто ретельно – вийшла божевільня з мішанини старовинного мотлоху.

      – А таки він, як то кажуть, уйобок прибацаний – посилати нас на ту саму роботу, правда? – мовить Мотика, сьорбаючи свій «Гіннес».

      – Для мене це, бля, повна хана, друже. Нахер мені не впала така робота. Це ж був би кошмар, бля, – хитає головою Рентон.

      – Атож, йа б краще, як то кажуть, так і ковбанився у своїм рокендролі, шупиш?

      – Гарантовані трабли, Мотико, якщо ти закосиш, якщо ти спецом заб’єш на співбесіду, ті пиздюки брякнуть в соцзахист, і тобі припинять платити допомогу. З нами таке вже було в Лондоні. Йа там уже отримав останнє попередження.

      – Чорт… таке наше щастя. І шо тут, як то кажуть, робити?

      – Ну, головне, шо тобі тре’ робити, – це виказувати ентузіазм, але все’дно завалити к херам ту співбесіду. Якшо справиш враження, ніби ти зацікавлений, вони не зможуть сказати: все, пиздець. Якшо ми будемо просту самими собою, чесними будемо, вони ніколи нікому з нас не пропонуватимуть жодної їбучої роботи. Проблема в тім, шо, якшо ти там просту сидітимеш й ніц не казатимеш тим пиздюкам, це зразу ж дійде до соцзахисту. Вони скажуть: цьому пиздюку просто в лом.

      – Чорт, для мене це важко… шупиш? Важко, як то кажуть, отак набратися духу… шупиш? Йа трохи того, типу соромливий, шупиш?

      – Томмі підігрів нас троха спідом. О котрій в те’ співбесіда, нагадай?

      – Аж о пів на третю, як то кажуть.

      – Ну, а в мене о першій. Побачимося з тобою тут само о другій. Йа дам тобі свою краватку, одягнеш, і троха спіду. Збадьоришся, подаш себе путньо, шупиш? Ну а тепер до роботи, заповнимо анкети.

      Вони розклали анкети перед собою на столі. Рентонова вже була наполовину заповнена. Мотиці впали до ока кілька пунктів.

      – Агов… шо воно, як то кажуть, таке? Джордж Херіот?..[73] Чуваче, ти ж учився в ліфській школі…

      – Це добре відомий факт, шо в цьому місті в те’ нема, нахер, жодного шансу отримати щось пристойне, якшо ти не ходив до ’коїсь гламурної школи. Тобто якомусь підарку з Херіотської нізащо не запропонують роботу носильника в готелі. То тіки для нас, плебеїв; тож і ти в себе напиши щось таке. Якшо вони побачать у твоїй анкеті Августівку або Креґівку[74], ті пиздюки підкинуть тобі таку роботу… бля, йа вже краще піду. Роби, як хо, тіки не запізнюйся. До скорої зустрічі тут само.

2 – Процес: містер Рентон (13:00)

      Менеджер з питань стажерів, який нас привітав, виявився рябим мудлом у фасонистому костюмі, бля, з плечима, наче кокаїном, щедро всипаними лупою. У мене все аж чесатися почало від сурла цього пиздюка. Його жалюгідне вуграсте обличчя цілком руйнувало той образ, який намагався собі прибрати цей єлейний гівнючок. СКАЧАТЬ