Трейнспоттінґ. Ірвін Велш

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ це бачив? Скажений, нахер, – каже Томмі.

      – Нє, та й ну його нахер, друже. Не вплутуйсь. Тобі не знати, шо там за розклад, – кажу йа йому.

      Хоча йа те бачив. Ясно, як білий день. Він її вдарив. Не ляснув, нічого, бля, до цього подібного, а справді врізав. Це було жахливо.

      Йа радий, шо поряд з ними сидить Томмі, а не йа.

      – Бо це йа тобі, курва, кажу! Ось, бля, чому! – кричить на неї знову той хлопець.

      Ніхто на це не зважа. Дебелий блондин біля шинкваса, з довгими спіральними кучерями і червоною пикою, позирає сюди й усміхається, потім знов відвертається дивитися, як там змагаються в дартс. Ніхто з тих парубків, що кидають дротики, не озирається.

      – Це в те’ вісімсятне?[71] – показую йа на майже пустий кухиль Томмі.

      – Ну.

      Коли йа дістався шинкваса, вони знов розпочали. Йа їх чую. Так само, як бармен і цей довгогривий пиздюк.

      – Нумо ще. Давай знов. Нумо ще! – піддрочує вона його.

      Вона, бля, наче якась примара, звискує отак, а губи не видно, щоб ворушились. Здогадуєшся, шо то вона, тіки тому, шо голос з того місця. Цей йобаний паб майже пустий. Ми могли б сісти де завгодно. І з усіх місць вибрали саме ті.

      Він б’є її в обличчя. З губ в неї бризкає кров.

      – Вдар нас ізнову, йобаний ґевал! Нумо ще!

      Він так і робить. Вона видає скрик. Потім почина квилити, ховаючи обличчя в долонях. Він сидить за кілька дюймів від неї, дивиться, роззявивши рота, очі палають.

      – Кого люблять, того й луплять, – впіймавши мій погляд, посміхається той патлатий пиздюк. І йа йому посміхаюсь. Сам не знаю чому. Просто відчуваю, що мені нібито потрібні друзі. Йа цього жодному пиздюку не скажу, але сам розумію, що маю проблеми з бухлом. Коли з тобою таке, кенти воліють не траплятися на твоїм шляху, якщо, звісно, вони самі не мають проблем з бухлом і всяким таким.

      Йа дивлюся на бармена, підстаркуватого парубка з сивиною і вусами. Він хита головою і щось промовля собі стиха.

      Йа забираю наші пінтові кухлі[72]. Ніколи, нізащо в світі не бий дівчат, часто казав нам батько. «Тільки найнижчої ницості мразота так робить, синку», – казав він. Оцей пиздюк, шо бив свою дівку, підпада під це означення. В ньо’ масне чорне волосся, вузьке бліде обличчя й чорні вуса. Дрібний, з щурячим писком уйобок.

      Йа не хо’ тут залишатися. Йа прийшов сюди просту, щоб спокійно випити. Тільки парочку, пообіцяв йа Томмі, щоб підбити його піти зі мной разом. Йа тепер контролюю своє пияцтво. Тільки пиво, й нічо міцнішого навздогін. Та такі діла штовхають нас до спраги по бодай троха віскі. Керол поїхала до своєї матері. Сказала, шо не повернеться. Йа прийшов, щоб випити пінту, але вже маю право й нажерися.

      Коли йа сідаю, Томмі глибоко дихає, погляд в ньо’ напружений.

      – Та ну б йо’ нахер, кажу тобі, Друзе… – мовить він крізь стиснуті зуби.

      Око в дівчини сильно набрякло й не відкривається. Підборіддя теж розпухло, а губи досі кровлять. Така худенька дівчина, і здається, СКАЧАТЬ