Трейнспоттінґ. Ірвін Велш

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ очима Джеф. На своє виправдання він сказав: – Енді б з такого реготав до всцикачки. Самі знаєте, яке почуття ’умору мав Енді, – розвів руками Кенні.

      – Йобаний ти гівнюк… тут же Еліс… – затнувся розлючено Джеф, потім розвернувся і кинувся геть з кімнати.

      – Джефе! Джефе. Зачекай-но, друже… – благав Кенні. Всі почули, як хряснули вхідні двері.

      Ніні подумалося, що вона зараз може впісятись. Їй аж в боках боліло, так вона намагалася придушити спазми сміху, що стрясав нею. Кеті обняла її однією рукою.

      – Все ’аразд, любонько. Нічо не поробиш, ластівонько. Не картай себе, – примовляла тітка, тимчасом як Ніна усвідомила, що вона плаче, мов дитя.

      Ридає з дикою силою й природною нестямністю, тимчасом як напруга убуває з її тіла і вона обм’якає в обіймах Кеті. Спогадами, солодкими дитячими спогадами затоплювало її розум. Спогадами про Енді й Еліс, про щастя й любов, які колись тут жили, в будинку її тітоньки і дядька.

Новорічна перемога

      – З Новим роком, пиздючок, – обхопив Франко рукою голову Стіві.

      Хоча Стіві незграбно, розсудливо й знічено намагався не опиратися, він відчував, як скаржаться його шийні м’язи.

      Він відповів привітанням на привітання з усією сердечністю, на яку лишень був здатен. Слідом пішла ціла череда «З Новим роком»: йому до болю тисли делікатні руки, його ляскали по задерев’янілій спині, цілували його міцно стулені, невідзивні губи. А він міг думати тільки за телефон: за Лондон і Стеллу.

      Вона не подзвонила. Гірше того, її не було, коли подзвонив він. Стелли не було навіть у її матері. Стіві повернувся до Единбурга, звільнивши поле дій для Кіфа Мілларда. Той мудак скористається цим повною мірою. Вони там можуть просто зараз бути разом, як, можливо, вже були й учора. Міллард – курваль. Як і сам Стіві. Як і Стелла – курва. Це погана комбінація. Стелла також – найчудесніша людина в цілому світі – в очах Стіві. Цей факт робить її не зовсім курвою, фактично, зовсім не курвою.

      – Розслабляймося, к херам нахер! Це ж Новий рік, срака-дошка!

      Не так закликав, як командував Франко. Таку мав звичку. Присилуємо людей до насолоди, якщо буде потрібно.

      Загалом, потреби в цьому не виникало. Всі вони вже аж страх як розшаленілися. Стіві було важкувато погоджувати цей світ з тим, який він нещодавно полишив. Тепер він усвідомив, що вони дивляться на нього. Хто вони такі, ці люди? Чого їм треба? Відповідь була простою: вони його друзі і їм він потрібен.

      Тут і пісня з вертушки вп’ялася йому в мозок, додаючи туги:

      Кохав я дівчиноньку, таку гарну, гарну дівчиноньку,

      Ніжну, як у тій долині вересовий квіт,

      Ніжну, як той вересовий квіт,

      Таку гарну, як той ясний квіт, –

      Кохав я Мері, шотландську проліску мою.

      Всі піднесено підхопили.

      – Що може бути, як то кажуть, кращим за Геррі Лодера[50], – оголосив Дозі.

      Серед СКАЧАТЬ