Трейнспоттінґ. Ірвін Велш

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ лайно. Джеф прямує до неї з балачкою. Якось вона звіддаля показала його Шоні, котра сказала, що він схожий на Марті з «Вет Вет Вет»[48]. Ніна ненавиділа і самого Марті, і його гурт, проте вважала, що Джеф на нього зовсім не схожий.

      – Все ’аразд, Ніно?

      – Ну. Так прикро за дядька Енді.

      – Ну. Шо тут поробиш? – знизав плечима Джеф.

      Він мав двадцять один рік, і Ніна вважала його перестаркуватим.

      – То коли ти кінчаєш школу? – запитав Джеф у неї.

      – Наступного року. Хтіла вже кинути, та ма просто замучила, аби ми залишились.

      – Здаватимеш шось?[49]

      – Ну.

      – Шо саме?

      – Англійську, математику, арифметику, мистецтво, бухгалтерський облік, фізику, соціально-економічні відносини.

      – Думаєш, здаси?

      – Ну. Не так то й важко. Крім математики.

      – А потім шо?

      – Знайду роботу. Або шось замутю.

      – Залишитися вчитись і здавати на вишку не збираєшся?

      – Нє.

      – А варт було б. Ти могла б вступити до універу.

      – Навіщо?

      Джефу довелося на якийсь час замислитися. Він нещодавно захистив диплом з англійської літератури і тепер сидів на соцдопомозі. Так само, як і більшість з його випуску.

      – Там цікаве спілкування, – сказав він.

      Ніна здогадалася, що в тому погляді, яким дивився на неї Джеф, промовляла не ненависть, а хіть. Видима річ, він випив ще до того, як приїхав сюди, і його обачність притупилася.

      – Ти дуже виросла, Ніно, – сказав він.

      – Ну, – спалахнула вона, розуміючи, що червоніє, і клянучи себе за це.

      – Хо вшитися звідси? Йа хтів спитати: тебе пускають в паби? Ми можем сходити через дорогу випити.

      Ніна зважила цю пропозицію. Навіть якщо Джеф теревенитиме про всяке студентське лайно, і то буде краще, ніж залишатися тут. Хтось їх побачить у пабі – це ж Бонніріґ, – і той хтось про це говоритиме. Дійде до Шони і Трейсі, вони захочуть дізнатися, хто був цей чорнявий старший парубок. Занадто гарна можливість, щоби нею знехтувати.

      Тоді Ніна згадала про рукавички. Що забула їх на комоді в кімнаті Енді. Вона вибачилася перед Джефом:

      – Ну, ’аразд, підемо. Тіко мені тре’ сходити до туалету.

      Рукавички так і лежали на комоді. Ніна забрала їх і запхала в кишеню куртки, але там лежали її мокрі трусики, тож вона швидко витягла рукавички і поклала їх до іншої кишені. Ніна озирнулася на Енді. Щось у ньому було інакше. Він спітнів. Вона побачила, як він смикнувся. Господи, вона була певна, що він смикнувся. Ніна торкнулася його руки. Та була теплою.

      Ніна збігла вниз.

      – Там дядько Енді… йа думаю…. СКАЧАТЬ