Звичаї нашого народу. Олекса Воропай
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Звичаї нашого народу - Олекса Воропай страница 19
Сам Господь стоїть, три служби служить:
Першу службочку – за господаря,
За господаря, за пана Михайла,
Другу службочку – за господиню,
За господиню на ім'я Марію,
Третю службочку – за челядочку,
За челядочку, та сина й дочку…
Дай, Боже!
Рідко коли сам господар, а частіше господиня вийде з хати, винесе по кренделю чи по копійці – радіємо! Мовляв, заробили.
Йдемо далі… А то зима: снігу по коліна, мороз – аж носа пече. А проте не чуємо нічого – це ж бо коляда! Один тільки раз на рік буває.
Йдемо і зустріли інших колядників. Питаємо їх:
– Хлопці, де кращі бублики дають?
– Що там бублики, – кажуть, – ви йдіть до Семена Пупоня. Панич з міста приїхав – гроші дає!
Ми біжимо – навпростець, через городи, а там снігу намело – не перелізеш…
У Семена, ми вже знали, треба співати:
Ой, краєм, краєм, краєм-Дунаєм,
Славен єси, Боже, у всьому світі…
Він любив цю колядку…
Була в нашому селі вдова – бідна така… Хата – копиця сіна; як великий сніг, то й вікон не знати. Ми її теж не минали, бо казали у нас: «Гріх обминути бідного!» Хоч знали, що нічого не винесе, але співали, – співали їй «вдовиної»:
А, чи вдома, вдома бідная вдова?
Немає вдома – пішла до Бога,
Бога благати, щастя прохати:
– Ой, дай, Боже, два лани жита,
Два лани жита та й лан пшениці,
Лан пшениці – на паляниці…
– Ой, дай, Боже, ще й трохи гречки,
Трохи гречки – на варенички…
Бувай здорова, вдово, з Ісусом Христом,
З Ісусом Христом та Святим Різдвом.
Дай, Боже!
Отак, було, співаємо колядки, аж поки вже геть-геть смеркне».
Крім дітей, на перший день Різдвяних свят колядують і дорослі парубки – ці вже ходять із «звіздою» та дзвоником.
«Звізду» роблять з дерев'яної обичайки та тоненьких дощечок – шалівок. Рівно ж не п'ять і не шість, а сім. Звізда декорується кольоровим папером, стрічками. В середині – образок «Народження Христа» і свічка.
Ватага колядників – п'ять осіб: береза, звіздоноша, дзвонар, міхоноша та запасний, що має завдання допомагати міхоноші.
Такі колядники колядують у хаті перед образами. Спочатку підходять до вікна; і береза гукає:
– Пане господарю, благословіть Христа славити!
Інколи, як де ведеться, такого благословення випрошують усі – хором:
По цьому дому, по веселому,
Чи дозволите колядувати,
Колядувати, дім звеселяти,
Дім звеселяти, дітей збудити,
Христа славити?!
– Просимо! – відзивається з хати господар, відчиняючи двері. Хлопці заходять до хати, скидають шапки, стають перед образами і під «дзеленькання» дзвоника співають:
Нова радість стала,
Яка не бувала:
Звізда ясна над вертепом
Увесь світ осіяла.
Де СКАЧАТЬ