Звичаї нашого народу. Олекса Воропай

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ тебе цим святим хлібом і закликаю на тебе добро, щоб ти звіря не боялася, грому не лякалася та щоб минали тебе чорні напасті!

      Отак поблагословивши, він бере черпак із медом і малює хрестик межи очима кожної тварини. Після цього в чисто вимите дерев'яне корито він сипле з миски вечерю, кришить туди хліб, досипає борошна, солить сіллю, все це добре перемішує дерев'яною кописткою і розділяє поміж усіма тваринами, що є в господарстві.

      Вдарити сьогодні будь-яку тварину – великий гріх! У цю ніч, опівночі, всяка німина людською мовою розмовлятиме з Богом. Бог запитає, як їй ведеться у господаря. Якщо господар не б'є її і добре годує, вона похвалить його перед Богом, а коли б худоба голодна була і заплакала, то нехай потім нарікає такий господар сам на себе, якщо йому не поведеться з худобою в наступному році.

      Після цього господар, якщо має пасіку, відвідує бджіл і дає їм сиги. Господиня тим часом відвідала курей, качок, гусей і всіх їх нагодувала вареною пшеницею – «кутею».

Морозе, морозе, іди до нас кутю їсти!

      Повернувшись від худоби, господар знову набирає в чисту миску по ложці всіх святвечірніх страв, зверху ставить кухоль з медом та склянку з водою і кладе калач, кілька горіхів і яблуко. Все це він тримає лівою рукою, а праву озброїв бичем від ціпа; потім без шапки виходить за поріг і стає під дверима. Господиня замкнула за ним двері на засув, погасила світло і наказала дітям сидіти тихо, не ворушитись. У хаті – напружений настрій. Кожний відчуває, що там – за замкненими дверима, надворі має відбутися щось таємниче.

      Діти вірять, що батькові загрожує небезпека, що він стоїть віч-на-віч із стихійними силами природи. До нього може з'явитися «гість» в образі крижано-снігової потвори, що тиняється в цю ніч по далеких степах, великих лісах та страшних нетрях у супроводі цілої зграї голодних вовків. Діти не один раз чули казку про старого лісника, що з внуком – малим бешкетником Степаном – жив десь у Чорному лісі. На Свят-Вечір вийшов лісник «закликати гостей», а Степанкові наказав сидіти тихо. Внук не послухався діда і вибіг із хати. Як тільки він вибіг, – піднялася завірюха, завили вовки і велетенський крижаний дідуган у сніговій кереї та ще й зі сніговим мішком за плечима з'явився перед хатою лісника. Він схопив неслухняного Степанка за чуприну та – в мішок! «Оце, – каже, – буде вовкам на вечерю!»

      Діти пам'ятають цю казку і бояться. Вони притулилися в темній хаті до матері і мовчки тремтять, чекаючи кінця страшної магічної дії, що там, за дверима, виконує їхній батько.

      Тим часом господар надворі з вечерею в руках та бичем викручувався «за сонцем», вдивлявся у безкраю далечінь зоряного неба і тричі робленим басом гукав:

      – Морозе, морозе, йди до нас кутю їсти!

      Він на мить зупинявся, ніби вслухався у спокійну тишу зимної ночі, і знову гукав:

      – Морозе, морозе, йди до нас на вечерю!

      Після третього разу він сердито погрожував бичем, примовляючи:

СКАЧАТЬ