Звичаї нашого народу. Олекса Воропай
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Звичаї нашого народу - Олекса Воропай страница 15

Название: Звичаї нашого народу

Автор: Олекса Воропай

Издательство:

Жанр: История

Серия:

isbn: 978-966-03-4397-9

isbn:

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      «Щоб так мої вороги мовчали, як ці ґудзі мовчать!»

Щоб увесь рік жити багато…

      І так у турботах проходить день. Сьогодні не снідають і обходяться без обіду. Хіба дітям, що не можуть терпіти голоду, мати дозволить дещо з'їсти, та й то лише в обідній час.

      Коли вже сонце схилиться до заходу, починається готування домашнього вівтаря з найважливішого домашнього знаряддя і снопа жита – символа врожаю. Господар вносить сніп жита – «дідуха». Переступаючи поріг, він скидає шапку і вітається з господинею, ніби вперше входить до хати:

      – Дай, Боже, здоров'я!

      – Помагай Біг, – відповідає господиня, – а що несеш?

      – Злато, щоб увесь рік ми жили багато! – говорить господар, зупиняючись посеред хати. Тут він хреститься і, звертаючись до родини, віншує:

      – Віншую вас із щастям, здоров'ям, з цим Святим Вечором, щоб ви в щасті і здоров'ї ці свята провели та других дочекались – від ста літ до ста літ, поки нам Пан Біг назначить вік!

      Повіншувавши, господар підносить «дідуха» високо над столом і ставить на покутті під образами. Далі він перев'язує «дідуха» залізним ланцюгом і кладе біля нього ярмо, чепіги від плуга і хомут. Господиня добуває із скрині нову білу скатерку і все це накриває.

Від злої сили…

      Господар знову виходить з хати і вносить оберемок соломи та сіна. Солому він розстеляє по долівці, а сіно ділить на дві нерівні частини. Меншу кладе на покутній бік столу, а з більшої робить копичку під столом. Зверху на копиці сіна ставить черепок з жевріючим вогником, де куриться ладан, наповнюючи хату святочними пахощами. Збоку коло сіна, під столом, господар кладе ще «заліззя» – леміш від плуга, гистик без держака та сокиру. Діти по кілька разів торкаються тих речей босоніж, – «щоб ноги були тверді, як залізо».

      В цей «таємничий» вечір магічними діями і «заліззям» господарі захищають свою господу від «злої сили», щоб позбутися її не тільки на цей вечір, а й на весь господарський рік.

      Господар і господиня з новоспеченим «святочним» хлібом, медом та маком обходять двір, комори та обкурують все це ладаном. Біля обори, де стоять корови, господиня густо посипає насінням дикого маку, – «щоб відьми, його визбируючи, не могли приступити до худоби». На закінчення цього обходу господар «зарубує» поріг, – «щоб звір не міг переступити». Йдучи в обхід, жінка вбирає собі на голову чоловічу шапку, – «щоб цілий рік ходити простоволосою».

      У хаті господиня кладе під скатерку на чотири кути столу по голівці часнику, – «щоб злу силу відігнати».

      Свята, «багата» вечеря, виготовлена на «новім» огні з різнородних плодів землі, з дотриманням відповідних «законів», стає невичерпним джерелом магічної сили: на утворення нового багатства в новім році, а також на відвернення всякої супротивної сили. Майже всі магічні акти виконує голова родини – господар, а йому допомагають дружина, діти і навіть гість, якщо такий у цей вечір нагодиться до хати.

      На СКАЧАТЬ