Звичаї нашого народу. Олекса Воропай

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ разом із назвою «коляда» та деякими звичаями запозичили від греків та римлян ще щось із мотивів величальних новорічних пісень ще перед прийняттям християнства на Україні-Русі. Та все ж немає сумніву, – як думає дослідник колядок акад. Коробка,[45] – що греко-римські впливи зустрілися на східньо-слов'янському ґрунті вже з виробленою новорічною обрядовістю і величальними піснями місцевого походження.

      «Дуже можливо, що ті старі новорічні пісні в нас називалися власне щедрівками. Ця рідна, місцева їх назва, незнана поза українською етнографічною територією, стоїть, очевидячки, в якомусь зв'язку із щедрим, тобто багатим вечором, що замикає різдвяний цикл празників, та із тою щедрістю, багатством і достатком, який напророчують колядки й щедрівки в бажаннях для господарів».[46]

      Традиційний характер організації колядницьких та щедрівницьких ватаг на чолі з «березою» у багатьох випадках нагадує стародавніх веселих скоморохів, що теж «хату звеселяли» не тільки величальними піснями, а й танцями та грою на музичних інструментах (згадаймо колядницьку ватагу на Гуцульщині).

      Цілком можливо, що від співців-скоморохів колядницькі та щедрівницькі ватаги успадкували і традиційні форми випрошування дозволу, як ось:

      …Ци повелите колядовати,

      Колядовати, дім звеселяти,

      Дім звеселяти, діти збудити?

(В. Гнатюк, «Колядки…», І, ч. 9)

      Сказане вище стосується і до випрошування плати за колядування:

      А йди ж за грішми та до комори,

      Ключики бери, скриньки розмикай,

      Скриньки розмикай, нам грошей давай.

      Ой, давай, давай, не затинайси,

      Ни маєш дати, ни підем з хати.

(В. Гнатюк, «Колядки…», І, с І.)

      Також імовірно, що звичай переодягатися та накладати на себе машкару – характеризуватися циганом, жидом, чортом, журавлем, ведмедем, козою – колядницькі та щедрівницькі ватаги теж запозичили від скоморохів.

      За традицією староукраїнських величальних пісень, багато колядок спрямовується до особи господаря, господині або їхніх дітей – парубка чи дівки. Відповідно до цього підбирається і зміст колядки. Імена величальних осіб підставляються в тексті самої пісні, і тоді колядка виглядає так, ніби спеціяльно складена для даної особи.

      Щодо змісту, то колядки і щедрівки відзначаються великою різноманітністю мотивів. Хоч і дуже умовно, можна їх все ж поділити на шість окремих груп, а саме: колядки і щедрівки з хліборобськими, мисливськими, військовими, казково-фантастичними, любовними (краще сказати – весільними) та біблійно-релігійними мотивами. Тут ми коротко розглянемо кожну з цих груп окремо.

1. Хліборобські мотиви

      Такі обряди на Різдво і Новий Рік, як замовлювання морозу, чорних бур і злих вітрів, символічне орання, посипання зерном, вгадування по різних предметах та прикметах врожаю поля, саду та городу, ходження з косою («Де коза рогом, там жито стогом…») і спеціяльне поводження з худобою, що є в господарстві, – все це стародавня «господарська магія», яка ставить своєю метою накликати добробут для господаря-хлібороба в наступному році.

      До СКАЧАТЬ