Звичаї нашого народу. Олекса Воропай

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ ватага ходить з ліхтарем, що має вигляд місяця або зірки. Ліхтар дівчата носять не в руках, а прив'язують до довгої тички, щоб здалека було видко: дівоча ватага йде!..

      Дівчата до хати не заходять: співають на дворі, під вікном. «Оце постаємо кружка під хатою, а всередині – наша «береза» з ліхтарем – голосиста дівка, Наталкою звалася, було, як заведе:

      Ой, сивая та зозуленька

      Усі сади облітала…

      А ми, дівчата, підхопимо:

      А в одному та й не бувала,

      А в тім саду три тереми:

      В першому – красне сонце,

      В другому – ясен місяць,

      В третьому – дрібні зірки.

      Ясен місяць – пан господар,

      Красне сонце – жона його,

      Дрібні зірки – його дітки.

      Добрий вечір!

      Наколядуємо, бувало, і горіхів, і цукерків, грошей на стрічки. Ідемо вулицею, а люди гукають: «Дівчата, до нас ідіть!»…

      Отак згадує свою «дівочу коляду» вже старенька Ликера Степанівна, що доживає свій вік тут, на еміграції…

Прийшли'м до тебе раз у рік в гостину…

      На Західній Україні колядують і старші люди – найчастіше чоловіки, що належать до церковного братства. Братчики, зібравшись, ідуть до панотця. Всі вони – а їх буває чоловік десять або й більше – зайшовши до хати, стають перед образами і співають:

      Ой, господар-господаречку,

      Прийшли'м до тебе раз в рік в гостину,

      Раз в рік в гостину повіншувати

      Повіншувати, щастя бажати.

      Панотець запрошує гостей до столу, частує оковитою, дякує за привітання. Колядники не засиджуються довго у панотця; вони виходять з-за столу, стають обличчям до образів і співають:

      А за цим словом у дзвоники дзвоним,

      У дзвоники дзвоним, низько ся клоним,

      Низько ся клоним, Богу ся молим:

      Ой, дай нам, Боже, золоті хрести,

      Золоті хрести – ключі небесні,

      Ключі небесні від Бога-Христа,

      Щастя й здоров'я, прибутки добрі,

      Прибутки добрі і з віком довгим,

      І з усім домом, і з чесним двором,

      І з паніматкою, і з челядою,

      І з усім чадом, і з усім людом,

      Святим Божеством – Божим Рождеством.[41]

      Від панотця колядники йдуть до хати своїх братчиків, вітаючи їх з народженням Христа.

Легінська колядка

      Уже від «Святого Миколая» група леґінів – гуцульських парубків, готується до коляди. Готуватися треба поважно, бо ж колядницька ватага – двадцять осіб! Вибирають «березу», «виборця» – скарбника, «коня» – міхоношу, скрипника, трембітаря, кількох добрих плясунів. Всі інші, що не мають «функції», – звичайні колядники.

      Старі «ґазди» разом з панотцем виробляють програму, бо ж колядницька ватага стоїть під протекторатом церкви. Коляда починається обходом навколо церкви і колядою в панотця.

      Колядницький похід дуже цікавий: попереду йдуть парами плясуни з «бартками» (сокирами) на плечах. До «барток» підв'язані дзвоники, що під час танку дзвонять у такт плясунам. Таким «плясом» колядники і СКАЧАТЬ