На Гуцульщині та на Покутті заможніші ґазди несуть вечерю до бідніших. Цей звичай пов'язаний там зі спомином про померлих родичів.
По вечері починаються забави. Малі діти бігають по долівці, тішаться ялинкою[39] – якщо є така, залазять під стіл і там «квокчуть», – «щоб квочки сідали». Мати їм кидає за це в солому горішки та дрібні гроші.
Поступово все затихає і наступає святвечірня тиша. Малі діти, набавившись, лягають спати, а старші понесли вечерю до діда і баби. Батько та мати в напівтемряві, при мигтячому вогнику свічки, схилились над столом і тихим голосом співають:
«Бог Предвічний народився…»
Коляда
Колядувати починають не в усіх місцевостях України одночасно: на Покутті[40] діти ідуть колядувати вже на Святий вечір; на колишній Гетьманщині, в Слобідській Україні та в Гуцульщині – на перший день Різдва Христового, після того, як у церкві скінчиться Богослужения. На Західньому Поділлі йдуть колядувати на другий день свят ранком.
Колядують діти, дорослі парубки та дівчата, а в Галичині інколи колядують і ґазди. Але по всій Україні першими йдуть колядувати діти. З дитячої коляди ми й почнемо цей нарис.
«Як були ми ще малі, – згадує Свирид Галушка, – збираємось, бувало, на Різдво колядувати. Збираємось по «кутках», бо село наше велике – понад тисячу дворів. Сходилися однолітки. Бувало так, що в одній хаті три колядники, їм доводилося ділитися – разом не підуть. А мати, як мати – хоче, щоб малі були з старшими.
– Свириде, – було, питається мати, – з ким ти підеш колядувати?
– З Дмитром!
– То бери й Грицька з собою.
– Його, малого, не треба. Він з нами не зійде, хай шукає собі однолітків!
Батько саме ввійшов до хати знадвору, почув цю розмову і каже до матері:
– Та малий ще й колядувати не вміє, куди йому йти!
– Ні, вмію! – обізвався Грицько.
– Вмієш? А йди лишень у сіни та заколядуй. Хай я почую! – каже батько.
Грицько пішов, став під дверима і заспівав:
Бігла теличка з березничка
Та до дядька в двір.
Я вам, дядьку, заколядую,
А ви дайте пирога.
Як не дасте пирога,
Візьму вола за рога,
Виведу на поріг
Та викручу правий ріг.
Буду рожком трубити,
А воликом робити,
Пужкою поганять,
Хліб-сіль зароблять.
Будьте здорові з празничком!
– Еге, та ти вже колядник у мене!.. Йди, колядуй – та не заходь далеко!
Грицько взув мамині чоботи, насунув на очі татову шапку, кожуха вже свого мав, а рукавиці взяв дідові – там такі, що кіт, бувало, як змерзне, то залізе в рукавицю СКАЧАТЬ
39
Звичай оздоблювати ялинку на Різдво Христове походить із Німеччини. У нас на Україні цей звичай поширений у містах, а в селах, у селянських родинах, ялинка в хаті на Різдво – рідкість.
40
Покуття лежить на південь від галицького Поділля, між Карпатами І Дністром.