Звичаї нашого народу. Олекса Воропай
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Звичаї нашого народу - Олекса Воропай страница 11
Міг до безтями його пить.
Одежі вже було б не треба,
Панам не треба кунтушів,
Ходили б, як святі по небі,
В одних сорочках, без штанів.
Усі жінки і молодиці
Знову дівчатами були б:
Тонкі, високі, блідолиці.
Погані в світі не жили б.
А ми б сиділи та гойдались,
Мов діти в люльці уночі,
Спокійно б раю дожидались,
Задерши ноги на печі…
Ну, годі!.. Треба б замовчати,
Щоб хто ще шиї не набив…
Коли б я був полтавський соцький,
Усе б дочиста це зробив.[26]
Коли б я був полтавський соцький,
Багато б дечого зробив:
Пампушки жирнії в сметані,
Плачинди[27] б з кабаком я їв.
Насадив би всякої деревини,
З медових пряників самих,
А сливи падали би з неба,
Ніхто тоді не їв би їх.
У Чорнім морі – запіканка,
Дніпро давав би нам вино,
Дунай приносив би нам пиво,
Горілка де-не-де була б.
Криниці були б з добрим квасом,
Таким, щоб в носі закрутив,
Щоб чоловік з похмілля часом
Аж до упаду його пив.
Усі жінки і молодиці
Знову дівчатами були б:
Чорняві, гарні, круглолиці,
Неначе в полі ягідки.
Людям одежі тоді не треба,
Панам не треба кунтушів,
Ходили б, як святі по небі:
І без сорочки, й без штанів.
Коли б я був полтавський соцький,
Багато б дечого зробив…
Та прощавайте, добрі хлопці,
Щоб хто-будь шиї не набив.[28]
Інколи (це вже в пізніші часи) хлопці грали на вечорницях у карти; але це були, як сказав Свирид Галушка, «чортзна-які хлопці на чортзна-яких вечорницях». Та все ж таке траплялося.
Гра в карти колись на Україні вважалася «грішним ділом», а тому народні оповідання про цю гру приймали вигляд легенд з релігійними мотивами, як ось:
«Юда зрадив Христа тому, що любив грати в карти. Одного разу іде Юда пізно ввечорі по вулиці, бачить крізь вікно: жиди сидять у хаті і грають у карти. Юда зупинився, став та й дивиться, а ті почали сперечатися, кричати, лаятись… Помітивши стороннього чоловіка під вікном, вибігли з хати, схопили його і почали допитувати: хто він такий та чому дивиться у вікно. А він і каже їм, що він Юда – ученик Христа, а зупинився подивитися тому, що й сам любить грати в карти. Жиди почули від Юди, що він любить карти, то й догадалися, що він любить і гроші, запропонували йому тридцять серебраників, щоб видав їм Ісуса Христа. Юда згодився, бо ж перед тим програв усі гроші і думав відігратися тими серебраниками».[29]
Отже, як бачимо, і досвітки, і вечорниці – це традиційна форма організації молоді в побутових умовах українського села. Здавна відомо, що найкраща народня музика, танці, народні пісні, перекази, легенди, жартівливі оповідання, приповідки, прислів'я, загадки та інші види народньої творчости великою СКАЧАТЬ
Записав М. Коломацький в Полтаві, імовірно в році 1940.
Записано в м. Вознесенськ у році 1939-му.
Записано в 1945 році від Ольги Д-ко, що походить із Харківщини. Подібна легенда записана П. В. Івановим в 1907 році. Див. «Жизнь и поверья крестьянъ Купянскаго уЪзда, Харьковской губерній».