.

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ і буквально входимо в буш. Човен приминає невисоку рослинність, яка одразу після нас піднімається, утворюючи дуже густу захисну завісу. Треба справді бути чарівником, щоб знати, чи досить води під човном, аби він міг пройти. Ми входимо, розсуваючи на нашому шляху гілля й понад годину проникаючи щораз глибше. Аж раптом опиняємося у своєрідному каналі й зупиняємося. Берег чистий, укритий зеленою травою, дерева височезні, і о шостій ранку світло не проникає крізь їхні крони. Під цією імпозантною сферою лунають крики безлічі невідомих нам тварин. Ісус каже:

      – Тут вам доведеться просидіти тиждень. Я приїду сьомого дня й привезу харчі.

      З густих чагарників він витягує невелику пірогу метрів два завдовжки. У ній два весла. На цьому суденці він і повернеться в Сен-Лоран, скориставшись припливом.

      А тепер слід зайнятися Клузіо, який лежить на березі. Він досі в сорочці, з голими ногами. Сокирою ми обтесуємо сухі гілки, роблячи з них дощечки. Пузань смикає ступню, на обличчі Клузіо виступають великі краплі поту, у якийсь момент він каже:

      – Стоп! Так болить значно менше – напевно, кістка стала на місце.

      Ми накладаємо дощечки, як шину, і обв’язуємо новою конопляною мотузкою з човнових запасів. Йому стає легше. Ісус купив чотири пари штанів, чотири сорочки й чотири вовняні куртки, які видають засланим. Матюретт і Клузіо одягаються, я залишаюся в одязі араба. Настала черга рому. Ми взялися за другу пляшку відтоді, як почалась утеча, він зігріває. Немилосердно кусають москіти: доводиться пожертвувати пачкою тютюну. Ми занурюємо його в пляшкову диню й намащуємо нікотиновим соком обличчя, руки й ступні. Куртки вовняні й чудово тримають тепло в цій пронизливій сирості.

      Пузань каже:

      – Ми вже підемо. Як щодо обіцяної тисячі?

      Я відходжу вбік і швидко повертаюсь із новенькою тисячною банкнотою.

      – До побачення! Тиждень сидіть на місці, – каже Ісус. – Ми приїдемо на сьомий день. Восьмого вирушите в море. Тимчасом зробіть вітрило й клівер, наведіть у човні лад, кожна річ повинна мати своє місце, закріпіть штирі стерна, яке не поставлено. Якщо мине десять днів, а ми не приїдемо, отже, нас заарештували в селі. Оскільки гостроти цій справі надає напад на охоронців, це буде кривавий шухер.

      З іншого боку, Клузіо каже, що не покинув рушниці під стіною, а перекинув через стіну, не знаючи, що річка зовсім близько; рушниця, цілком певно, впала у воду. Ісус вважає, що це добре: так її не знайдуть, і мисливці на людей подумають, що ми озброєні. Оскільки вони найнебезпечніші, то з цього боку боятися нічого, адже вони мають лише револьвер і тесак, тож, думаючи, що ми озброєні рушницями, більше не ризикуватимуть. До побачення, до побачення. Якщо нас вистежать і нам доведеться покинути човен, маємо йти вгору за течією струмка до сухого бушу, прямуючи на північ за допомогою компаса. Є великий шанс, що через два-три дні ми вийдемо до табору смерті «Шарвен». Там доведеться комусь заплатити, щоб попередив Ісуса, що ми в такому-то місці. Колишні каторжники відчалюють. Минає кілька хвилин, нічого не чутно й не видно.

      День СКАЧАТЬ