Метелик. Анри Шарьер

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ ж, Деґа, постукай уночі у двері або, ще краще, нехай постукає хтось із вас, покличе фараона й вимагає санітара, посилаючись на те, що Деґа задихається. Решта – моя справа. Маю лише одне прохання до тебе, Метелику: якщо надумаєш піти, попередь мене, щоб я був при цьому присутнім. У лікарні за сто франків з кожного за тиждень вас зможуть протримати місяць. Треба діяти швидко.

      Фернандес виходить з туалету й на наших очах кладе Сьєррі п’ятсот франків. Я туди заходжу, вийшовши, простягаю йому не тисячу, а півтори тисячі франків. Він відмовляється брати зайві п’ятсот франків. Я не хочу наполягати. Він каже:

      – Це бабло для фараона. Я нічого не хочу для себе. Ми ж друзі, так?

      Наступного дня Деґа, Фернандес і я опиняємось у величезній лікарняній камері. Деґа забрали серед ночі. Санітаром у палаті є тридцятип’ятирічний чоловік на ім’я Шаталь. Він отримав від Сьєрри інструкції щодо нас трьох. Коли прийде лікар, він покаже йому результати аналізу на амеби, де я буду переповнений дизентерійними амебами. За десять хвилин до його візиту він підпалить дрібку сірки й дасть Деґа подихати газом, накинувши на голову рушник. У Фернандеса роздуло щоку: він уколов шкіру щоки зсередини й з годину дихав дуже глибоко. І робив це так старанно, що набряк майже закрив його око. Камера розміщена на другому поверсі будівлі, тут близько сімдесяти хворих, багато хто лежить з дизентерією. Запитую в санітара, де Жуло. Він відповідає:

      – У будівлі навпроти. Хочеш йому щось переказати?

      – Так. Скажіть йому, що Метелик і Деґа тут, нехай підійде до вікна.

      Санітар входить і виходить із приміщення, коли йому заманеться. Для цього йому треба стукнути у двері, які відчиняє араб. Це вертухай – каторжник, який допомагає наглядачам. Праворуч і ліворуч від дверей з рушницями на колінах сидять на стільцях три наглядачі. Решітками на вікнах служать залізничні рейки, і я запитую себе, як їх можна перепиляти. Умощуюся коло вікна.

      Між нашою будівлею й будівлею, у якій перебуває Жуло, садочок, у якому повно гарних квітів. У вікні з’являється Жуло, у руці дощечка з написом «БРАВО». За годину санітар приносить листа від Жуло. Він пише: «Я намагаюся перейти у твою кімнату. Якщо не вдасться, спробуйте перебратись у мою. Отже, вас інтерновано? Не втрачайте мужності, ми їх зробимо». Нас дуже зблизив інцидент у центральній в’язниці в Больє, де ми багато перетерпіли разом. Жуло майстерно орудував палицею, тому його прозвали людиною з довбнею. Він посеред дня під’їжджав до ювелірної крамниці якраз тоді, як на вітрині в коробочках були виставлені найгарніші прикраси. Авто, за кермом якого сиділа інша людина, зупинялося, не заглушуючи двигуна. Жуло швидко виходив з машини з величезною довбнею в руках, сильним ударом розбивав вітрину, згрібав якнайбільше коробочок і повертався в авто, яке зривалося на повній швидкості. Після успішних нападів у Ліоні, Анде, Турі й Гаврі він о третій пополудні напав на велику ювелірну крамницю в Парижі, де набрав коштовностей десь на мільйон франків. Він ніколи не розповідав, чому і як його вирахували. Був засуджений на двадцять років, через чотири роки втік. Заарештували його знову, як розповідав, СКАЧАТЬ