Метелик. Анри Шарьер
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Метелик - Анри Шарьер страница 27

СКАЧАТЬ каже Ісус.

      – Передам через Сьєрру.

      Ми розходимося, не поручкавшись. Фігова домовленість.

      О третій годині Шаталь іде в табір, відносить Сьєррі бабло – дві з половиною тисячі франків. Я собі кажу: «Можу це дозволити завдяки Ґалґані, бо тут забагато ризику. Хоч би він не перевів ті дві з половиною тисячі на тафію!»

      Клузіо просто сяє: він вірить у себе, у мене і в план. Його тривожить лише одне: араб-вертухай заходить у палату хоч і часто, але не щоночі, причому рідко коли пізно. Ще одна проблема: кого вибрати третім, щоб запропонувати втечу. Є один корсиканець зі злодійської тусовки Ніцци, його звати Б’яджі. На каторзі він з 1929 року, а в палаті посиленого режиму перебуває тому, що вбив одного типа, доки триває розслідування справи. Ми з Клузіо міркуємо, чи варто й коли до нього звернутись, аж до нас підходить вісімнадцятирічний, вродливий, наче дівчина, ефеб. Його звати Матюретт, за вбивство таксиста йому присудили смертний вирок, потім з огляду на вік – сімнадцять років – помилували. Їх було двоє – шістнадцяти й сімнадцяти років, на суді присяжних кожен із цих хлопчаків замість взаємних звинувачень заявляв, що саме він убив таксиста, хоча той отримав усього одну кулю. Така поведінка на процесі викликала до них симпатію у всіх каторжан.

      Дуже жіночний Матюретт підходить до наc і манірно просить прикурити. На додачу я дарую йому чотири цигарки й коробку сірників. Він дякує, томно всміхнувшись, і ми його відпускаємо. Раптом Клузіо каже:

      – Ми врятовані, Меті. Араб заходитиме стільки, скільки й коли захочемо, він у нас у кишені.

      – Тобто?

      – Усе просто: ми поговоримо з малим Матюреттом, щоб він закохав араба в себе. Ти ж знаєш: араби люблять молоденьких. Тож спонукати його зайти в камеру для любовного побачення вночі зовсім нескладно. Малий нехай поманіжиться, скаже, що боїться, що їх побачать, з тим, щоб араб зайшов у потрібний нам час.

      – Довірся мені.

      Я йду до Матюретта, він зустрічає мене з манливою усмішкою. Гадає, що захопив мене своєю першою кокетливою усмішкою. Я одразу пояснюю:

      – Ти помиляєшся, іди в туалет.

      Він підкоряється, і вже там я все йому пояснюю.

      – Якщо ти перекажеш кому бодай слово з того, що зараз почуєш, я тебе прикінчу. Так ось: чи ти міг би зробити так, так і так за гроші? За скільки? Просто як послугу? Чи хочеш іти з нами?

      – Я хочу йти з вами, ти не проти?

      Ми домовились і поручкались.

      Він іде спати, я також, перемовившись кількома словами з Клузіо. О восьмій вечора Матюретт сідає коло вікна. Араба не доводиться кликати, той підходить сам і заводить неголосну розмову. О десятій Матюретт лягає спати. Ми спимо впівока з дев’ятої години. Араб заходить у приміщення й починає обхід, знаходить труп. Стукає у двері, за якийсь час двоє носильників забирають покійного. Ця смерть стане нам у пригоді, виправдавши появу араба в будь-яку пору ночі. Наступного дня за нашою порадою СКАЧАТЬ