Метелик. Анри Шарьер

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ цій палаті на сімдесят осіб щодня від дизентерії помирає одна, а то й дві людини. Зауважмо цікавий момент: усі вони помирають десь після обіду або ввечері. Жоден хворий не помирає вранці. Чому? Загадка природи.

      Сьогодні вночі я мав з Деґа розмову. Я сказав, що інколи вночі араб-вертухай має необережність входити в палату й заглядати під покривала до важкохворих, які накриваються з головою. На нього можна напасти, натягти його одяг (ми всі маємо тільки сорочку й сандалі, нічого більше). Переодягнувшись, я вийду, вирву в одного зі здивованих охоронців зброю, націлю її на них, змушу зайти в камеру й там їх замкну. Потім ми перестрибнемо через лікарняну стіну з боку Мароні, стрибнемо у воду й попливемо, віддавшись на волю течії. А там побачимо. Гроші в нас є, купимо човен і їжу, щоб рушити в море. Обидва категорично відкидають цей план і навіть його критикують. Я відчуваю, що в них опустилися руки, мені страшенно прикро, а дні минають.

      За два дні буде три тижні, як ми тут. У нас залишилося максимально десять-п’ятнадцять днів, щоб випробувати удачу. Сього дні пам’ятний день, 21 листопада 1933 року. У камеру заходить Жоан Клузіо, чоловік, якого намагались убити на Сен-Мартені в перукаря. У нього заплющені очі, він майже не бачить, очі запливли гноєм. Дочекавшись, доки вийде Шаталь, я підходжу до нього. Він швиденько каже, що більше двох тижнів тому інтернованих відправили на острови, а його от забули. Три дні тому йому про це повідомив один рахівник. Він засунув в очі по рициновій зернині й завдяки загноєнню очей опинився в лікарні. Він переповнений рішучості тікати. І каже, що готовий на все, навіть на вбивство, якщо доведеться, аби лишень утекти. У нього є три тисячі франків. Після промивання очей теплою водою він усе бачить. Я ділюся з ним своїм планом про втечу, він йому подобається, але каже, що до охоронців краще вийти вдвох, якщо можливо, навіть утрьох. Можна відкрутити ніжки ліжка й, озброївшись ними, вивести охоронців зі строю. Він вважає, що охоронці, навіть побачивши мене з гвинтівкою в руках, не повірять, що зможу вистрілити, і можуть покликати інших фараонів, які стоять на сторожі в іншому павільйоні, звідки вирвався Жуло, він не далі, як за двадцять метрів від нас.

      Зошит третій

      Перша спроба

      Утеча з лікарні

      Того вечора я перехопив Деґа, потім Фернандеса. Деґа каже, що в цей план не вірить, він хоче заплатити велику суму, якщо потрібно, щоб з нього зняли інтернування. І просить мене написати Сьєррі про цю пропозицію, щоб з’ясувати, чи таке взагалі можливо. Того ж самого дня Шаталь відносить записку й повертається з відповіддю: «Не плати нікому за те, щоб зняли інтернування, цю міру визначено у Франції, і ніхто, навіть директор в’язниці, не може її з нас зняти. Якщо втратили надію щодо лікарні, можете спробувати вибратися наступного дня після від’їзду пароплава, який іде на острови й називається «Мана».

      Перед відплиттям на острови нас на тиждень посадять у відділення з камерами; так, можливо, буде краще для втечі, як із приміщення нашого перебування в лікарні. Окрім того, Сьєрра пропонує, якщо я хочу, прислати колишнього каторжника, з яким можна домовитися про підготовку СКАЧАТЬ