Метелик. Анри Шарьер

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ я вже маю домовленість і пробуватиму втекти тільки через п’ять місяців, коли звільниться мій компаньйон. Утечу буде краще організовано, і так буде певніше. Оскільки ти інтернований, то я розумію, чому ти квапишся, але звідси з такими решітками вибратися дуже складно. На мою допомогу не розраховуй, я не хочу ризикувати своїм місцем. Я спокійно чекатиму тут свого друга.

      – Усе гаразд, Шаталю. У житті треба бути щирим, більше я про це не говоритиму.

      – Однак, – додає він, – я можу передавати записки й виконувати доручення.

      – Дякую, Шаталю.

      Уночі ми чули автоматні черги. На ранок довідалися, що втік чоловік з довбнею. Нехай Бог йому допоможе, він був хорошим другом. Очевидно, трапилася нагода й він нею скористався. Тим краще для нього.

      П’ятнадцятьма роками пізніше, у 1948-му, я опинився на Гаїті, куди в товаристві венесуельського мільйонера приїхав вести переговори з президентом «Казино» з проводу контракту для проведення ігор. Одного вечора, коли ми виходили з кабаре, де пили шампанське, одна з дівчат, які були з нами, чорна, як вуглина, але вихована в традиціях провінційної французької родини, каже:

      – Моя бабуся, яка є жрицею вуду, живе зі старим французом. Він утік з Каєнни, двадцять років живе з нею й весь час п’є, його звати Жуль Марто.

      Марто, тобто Довбня! Я одразу тверезію.

      – Негайно вези мене до своєї бабусі, Зайченя.

      Вона наказує щось місцевою говіркою водієві таксі, яке мчить дуже швидко. Ми минаємо яскраво освітлений нічний бар: «Стоп!» Я заходжу в бар, щоб купити пляшку «Перно», дві – шампанського й дві – місцевого рому. «Поїхали». І ось ми на березі моря перед симпатичним білим будиночком під червоною черепицею. Морські хвилі майже накочуються на поріг. Дівчина стукає й стукає, у дверях з’являється зовсім сива висока темношкіра жінка. На ній довга, до п’ят сорочка. Обидві жінки розмовляють місцевою говіркою, тоді старша каже:

      – Заходьте, пане, будьте як удома.

      Карбідна лампа освітлює дуже чисту кімнату, у якій безліч птахів і риб.

      – Ви хочете бачити Жуло? Зачекайте, він зараз підійде. Жулю, Жулю! До тебе прийшли.

      До кімнати заходить босоногий старий чоловік у піжамі в голубу смужку, яка мені нагадує одяг каторжників.

      – І хто ж це міг до мене прийти в таку пору, Сніжко моя? Метелик! Не може бути!

      Він мене обіймає й каже:

      – Підсунь ближче лампу, Сніжко, щоб я роздивився пику свого друзяки. Ні, це таки справді ти, хлопче? Це таки ти! Ласкаво прошу! Дах, дрібка грошей, що в мене є, внучка моєї дружини – усе твоє. Ти тільки розповідай.

      Ми випили «Перно», шампанське, ром. Жуло час від часу співає.

      – Ми таки їх зробили, га? Це ж була не просто пригода. Я пройшов через Колумбію, Панаму, Коста-Рику, Ямайку, і ось уже майже двадцять років, як я тут, щасливий зі своєю Сніжкою, найкращою з усіх жінок, які можуть трапитися чоловікові СКАЧАТЬ