Метелик. Анри Шарьер

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ як виникає проблема, їх посилають у табори суворого режиму: «Лісовий табір», «Шарвен», «Каскад», «Червона бухта», «42-й кілометр», котрий іще називають табором смерті.

      Далі категорія нормальних: їх використовують для роботи в адміністрації, на кухні, для прибирання села й табору та на інших роботах: майстерня, бондарня, малярні роботи, кузня, електрика, матрацна майстерня, пральня тощо.

      Отже, час Х – це момент прибуття: якщо викликають і ведуть у камеру, отже, тебе інтернують на острови, позбавивши тим самим будь-якої надії на втечу. Єдиний шанс урятуватися від цього – швидко поранитися, розпороти коліно чи живіт, щоб потрапити в шпиталь і вже звідти втекти. За будь-яку ціну треба постаратися уникнути островів. Ще одна надія: якщо корабель, який має везти інтернованих на острови, не готовий до подорожі, треба витягти гроші й дати санітарові. Той зробить укол терпентину у зв’язку чи внесе змочену в урині волосину під шкіру, щоб викликати запалення. Або ж дасть подихати сіркою і скаже лікареві, що в тебе температура до 40 градусів. Упродовж отих кількох днів за будь-яку ціну слід потрапити в лікарню.

      Якщо не викличуть і залишать з усіма іншими в бараках у таборі, є час, аби щось зробити. У такому разі не варто шукати заняття в таборі. Треба заплатити бухгалтерові, щоб отримати в селі місце сміттяра, підмітальника чи працівника в столярній майстерні цивільного підприємця. Виходячи на роботу за межі в’язниці й щовечора повертаючись у табір, людина має досить часу, щоб налагодити зв’язок зі звільненими каторжниками, які мешкають у селі, або з китайцями, щоб ті підготували тобі втечу. Слід уникати таборів довкола села: там усі досить швидко загинаються; у деяких таборах ніхто не витримує більше трьох років. У густих заростях людина має нарізати кубічний метр дерева за день.

      Усі ці цінні відомості Жуло втовкмачує нам упродовж усієї подорожі. Сам він усе продумав. Адже знає, що йому зготовано шлях прямо в карцер, бо його повертають після втечі. Тож у патроні він заховав малесенький складаний кишеньковий ножичок. Після прибуття він його вийме й розріже коліно. А спускаючись із корабля, на очах у всіх упаде з драбини. Сподівається, що його одразу відведуть прямо в лікарню. Власне, саме так і станеться.

      Сен-Лоран-дю-Мароні

      Наглядачі по черзі змінюються, щоб переодягнутися. Кожен з них повертається в білому вбранні з колоніальною каскою замість кепі на голові. Жуло каже: «Прибуваємо». Страшенно спекотно, бо ілюмінатори вже задраїли. Крізь них видно буш[5]. Отже, це Мароні. Вода каламутна. Зеленіє дивовижний первісний ліс. Наполохані сиреною пароплава, у небо злітають птахи. Ми пливемо дуже повільно, тож можемо докладно роздивитися густу розкішну темно-зелену рослинність. З’являються перші дерев’яні будиночки, вкриті цинковими листами. Чорношкірі чоловіки й жінки стоять перед дверима своїх домівок і дивляться на пароплав, що їх минає. Вони вже звикли спостерігати, як розвантажується людська поклажа. І не роблять жодних вітальних жестів за його проходження. Три сигнали сирени СКАЧАТЬ