Прокляте небо. Наталія Довгопол

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ спи. Живи помалу. Всьому свій час.

      Кальопа взяла дівчину під руку й допомогла підвестися. Євка тихо зойкнула. Ледь ступаючи на розпухлу ногу, юнка попрямувала за тіткою. Що ж, нехай так – спершу вона розбереться з тілом, а потім спробує привести до ладу голову.

      Та це було зробити нелегко. Нога боліла після кожного доторку. У покоях Веселини за запнутими фіранками вже стояла миска з теплою водою, лежали чисті рушники й старий рантух. Кальопа зняла з Євки черевика, обмила ногу й поклала собі на прикриті фартухом коліна. Зціпивши зуби, юнка терпіла, щоб не закричати від болю.

      – Що ж ти ще вчора не прийшла, солом’яна голово! Треба вправити кістку й міцно перев’язати. А поки допоможи мені.

      Кальопа заходилася рвати рантух на довгі вузькі шматки. Євка потягнулася за рядниною, аж раптом зачепила сушені маківки, підвішені хрест навхрест до стіни. Вони з тріскотом упали на долівку.

      – Яка я незграба! Зі мною завжди так! Невже це правда, що наша доля вирішена ще до нашого народження? Тоді мені вічно все розбивати й розливати…

      – Не відаю, дівча, ой не відаю… – похитала головою Кальопа, підіймаючи з долівки маківки й неспішно кладучи їх на стіл.

      Вона не сварилася. Здавалося, їй не було діла до тих опалих маківок. Її погляд полинув кудись у далечінь, і вона сказала:

      – Люди кажуть, що у вдови плакана доля. Але я знаю – не така вона вже й плакана, як у деяких білоголових[7]. Знаєш, моя мамка, як заміж мене видавала, казала: «Гірка редька, та їдять; погано замужем, та йдуть». А я була менша від тебе, ледь минуло дванадцять літ. Жениха мені знайшли – поважного діда. Сім’я ж моя зовсім жебрацька була, а я гарненька: то вони думали, чи продати котрим багачам у найми, чи заміж мене видати за вдівця при грошах. Та хто зна’, може, якби не видали, то спухла б з голоду і я, і три мої не такі гарненькі сестриці. Найменша ще пішки під стіл ходила…

      Євка забула про біль і про панів. Їй лише зробилося страшенно жаль маленьку Кальопу. Вона уявила рожевощоку дванадцятирічну дівчинку з великими ясними очима, худу від недоїдання, босу на першому снігу та в одній тоненькій хусточці поверх пухнастих заплетених кіс.

      – Не хочу казати, як я з тим дідом жила, – продовжувала Кальопа, обережно масуючи Євчину ногу, – і як він мене, дитину, мучив. Нехай тепер собі в труні перевертається, скоріш би Судний день, то я би архангелам все про його гріхи розказала.

      Її очі мов затягнулися пеленою. Великі груди важко здіймалися й опускалися під сорочкою, а повні губи ледь дрижали.

      – Три літа так тягнулося, але старі кості не вічні. Відправив дяк по ньому панахиду, а я лишилася на господарстві, як панночка. Але тут мамка згадала, що в неї є дочка. Корів позабирала, курей, качок. Ніби це вона з дідом відмучилася.

      Євка співчутливо зітхнула та не помітила, як Кальопа різко потягнула ступню, вправляючи на місце кісточку.

      Дівчина йойкнула, але тітка, ніби нічого не сталося, продовжувала:

      – Я СКАЧАТЬ