Прокляте небо. Наталія Довгопол

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ й ввічлива до старших, тепер уже вдруге за місяць завдавала стільки клопоту. А Яремі ж так хотілося бути в усьому правильним, щоб і батьки, і стара няня, і пан учитель пишалися ним. Ніколи раніше Ярема не хотів досягнути нічого надзвичайного: йому не кортіло бути в усьому першим, як Іллі, йому не потрібна була влада, як Марті. Йому навіть не хотілося визнання, як Аміру. Він просто радий був робити те, що кажуть. Він не знав, що могло бути інакше. Доки не зустрівся з Євкою.

      Виявилося, що можна й одному гуляти в саду, граючи в уявні ігри з уявними друзями. А часом можна було й не підкоритися батькам, бо не такі вони вже й справедливі, якщо так сильно покарали Євку через нього. У неї, мабуть, на все життя лишаться шрами на спині, і її ніхто не візьме через них заміж. Попри те, Євка все одно не кинула його в болоті й навіть умовила Аміра допомогти… А він, Ярема, навіть не набрався сміливості, щоб подивитися їй у вічі, щоб подякувати й попросити пробачення. Він не гідний того, щоб зватися шляхтичем!

      Ледь не плачучи, просто на ліжку хлопчик став на коліна. І, повернувшись обличчям до ікони святого Єремії, що, оповита рушниками, висіла в кутку, дав першу у своєму житті присягу.

      – Клянуся оберігати рабу божу Євдокію від усього лихого. Амінь! – коротко помолився він, гаряче хрестячись і б’ючи поклони, мов церковний дяк.

      Лиш тільки він перехрестився втретє, як у двер і постукали. Няня Веселина внесла кашу, а за нею, у прочинену шпарку, шмигнула Євка.

      – Паничу, ти живий? Я так боялася! – палко промовила вона.

      Ярема хутко заліз під ковдру, знову не сміючи підвести на неї очі.

      – Яремо, Євка прийшла запитати про твоє здоров’я, – почала повчати Веселина. – Нечемно так поводитися. Особливо після того, як вона врятувала тебе сьогодні.

      Геть присоромлений хлопчик помалу виліз з-під колючої вовняної ковдри.

      – Дякую, – насилу видавив із себе він.

      – Подякуй краще Аміру – це він тебе приніс до хати, – сказала Євка, наливаючи Яремі кухоль води. – Ви ж брати. Ви не маєте ворогувати.

      – А тебе це потішить, якщо ми товаришуватимемо?

      – Звісно! – усміхнулася Євка, підморгуючи Яремі. – Кому ж довіряти, як не рідному братові? Ну, добре, що ти одужуєш. То я піду?

      Євка вже хотіла було вийти слідом за Веселиною, але Ярема гукнув її:

      – Євко, хотів тобі сказати…

      Та завмерла у дверях, за півкроку на виході з кімнати.

      – Можеш сісти біля мене?

      Сторожко зачинивши двері, Євка повернулася до ліжка й сіла на його краєчок. Вона знову усміхнулася до Яреми як до молодшого брата й погладила його по кучерявій голові. Євка ніколи не тримала на нього зла, а зараз їх хотілося пожаліти найменшого панича, уберегти його від кпинів і глузування старших.

      Але Ярема заговорив зовсім не по-дитячому.

      – Усі кажуть, що обов’язок челяді – служити панам, що це щастя для холопа догодити шляхтичові… Але, Євко, якби я не був паничем, ти б заступилася СКАЧАТЬ