Прокляте небо. Наталія Довгопол

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Євка дивилася на Кальопу, ніби вперше бачила. Вона з дитинства знала цю красиву жінку з гордою поставою та норовом, яку просили заспівати на свято чи підлікувати якусь хворобу. Здавалося, усі в селі її любили та одночасно остерігалися. Дівчата просилися проводити в її хаті вечорниці, молоді чоловіки радо носили їй сіно на горище й допомагали перекривати стріху. То он як ціна була за це все заплачена…

      – Чого я тобі це все розказала? – вивела Євку з задуми Кальопа, поправляючи комір її сорочки. – Ти мене запитала про долю… Хочеш, розкажу дещо й про твою? Не вір людям, що говорять, ніби ти слабка здоров’ям, ніби ти недолуга й доля в тебе проклята. Ти живучіша за нас усіх!

      Кальопа дивилася на неї, куйовдячи чорні кучері, що вибилися з Євчиних кісок. Скільки сили було в цій жінці, скільки нерозданої ніжності та скільки рішучості! Євці зробилося моторошно. Вона воліла б не чути того, що їй скаже тітка. Руками вона вже вхопилася за клямку, щомиті готова вийти з цього в’язкого сну, повертаючись у свій знайомий світ. Але Кальопа продовжувала.

      – Коли ти була малою, ти багато плакала. Тож Стешка, твоя дурна мати, вирішила, що тебе підмінив нечистий. Вона клала на тебе на гній і сікла березовим прутом.

      У Євки перехопило дихання. Вона чула про таке, але навіть помислити не могла, що її рідна мати могла вчинити з нею подібне.

      – Не знаю, як те кволе немовля й вижило, але після того ти більше не плакала. Мабуть, сліз більше не зосталося. Люди сказали, що відьма назад дитину віддала. А я скажу, що та дитина мусила вижити. Бо її доля не проклята, а благословенна. І якщо те, що я чула від пана Вітовського, правда і ти дійсно така обдарована, то…

      Кальопа запнулася на півслові. Вона стисла губи й наморщила лоб.

      – Іди, ступай на ногу обережніше й більше нічого собі не шкодь.

      Євка вийшла. Мов сновида, вона попрямувала по коридору, зупиняючись біля «свого» гобелену.

      – Це ти винен. Ти привів мене сюди.

      Важко зітхнувши, вона відчинила двері княжої світлиці.

      Коралі

      Пані справді нездужала. Вона лежала в ліжку на білих шовкових простирадлах. Коли Євка зайшла, Серафима підвелася на ліктях і прибрала свою звичну королівську позу.

      – Ти, мабуть, не зрозуміла – я не просила тебе проводити весь вільний час із тим байстрюком. – Її гострий погляд пронизував Євку, від чого та почувалася маленькою комашкою. – Хоча я ціную твою сумирність і слухняність, – раптом полагіднішала Серафима. – Завоюй довіру Аміра – бачу, що тобі це легко вдасться. І нам простіше буде його знищити. Хочеш мені щось сказати?

      – Ні, пані… нічого такого я за ним не помітила. Хіба що він дуже слабкий у науках.

      Пані заходилася гучним кашлем і сплюнула в миску харкотиння.

      – Ти не бачила, чи лікар приїхав?

      – Лікар?

      – Так, лікар із Києва має приїхати, щоб пустити мені кров із лівої руки. Астрономи кажуть, що сьогодні сприятливий день для кровопускання… Візьми там, на СКАЧАТЬ