Прокляте небо. Наталія Довгопол

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ але як вишиватиму, то мене зовсім за таку роботу вб’ють…

      Знадвору долинули веселі крики. Це панські діти пішли на заняття. Сьогодні вони мали розпочати з арифметики, яка так подобалася Євці. Певно, там зараз сперечаються Ілля з Аміром, міряючись силами на кулаках чи дерев’яних шаблях, Марта знову взяла своїх ляльок, а Ярема вираховує на пальцях, що не встиг зробити вчора самостійно. Там і пан учитель – стоїть і спостерігає за всім своїм доброзичливим поглядом, готовий щомиті заступитися за слабших й осмикнути надто гонорових.

      Так замріявшись, Євка підперла спиною стіну й зовсім забула про вишивку.

      – Слава Ісусу Христу, – пролунав над вухом юнацький голос.

      Євка стрепенулася, щоб скочити з місця, але Ілля поклав руку на її плече.

      Знітившись, дівчина лише коротко кивнула, відповідаючи на привітання.

      – Мені заборонили бачитися з паничами.

      – Але паничам не заборонили бачитися з тобою.

      Ілля посміхався, а в його очах грали бісики. Якби не підлий прищ, що саме вискочив у панича на носі, круглощокий русявий юнак міг би здатися Євці красивим. Але й без чиряка вона не змогла б ним милуватися – ще надто добре дівчина пам’ятала недавню образу з розкиданими пиріжками.

      Євка насторожилася, обережно відкладаючи вишивку.

      – Виявляється, ти відважна, Євдокіє, – сів на крісло навпроти дівчини юнак. – Ярема розповів нам, як все було. Ти повелася нерозумно, але гідно. По-лицарськи. Тож я приніс тобі винагороду. Ось, тримай!

      Ілля розгорнув серветку, у яку були загорнені маленькі коричневі грудочки.

      – Їла колись марципани? – загадково примружив очі він. – Ну ж, не бійся, бери все. Але гарненько сховай, бо якщо тебе піймають, то подумають, що вкрала.

      Євка відсахнула протягнуту було руку. Дуже хотілося їсти. Ба, більше, цікаво було, що то за звір такий – панські марципани, про які стільки чула. Але вони що, усі сьогодні з неї глузуватимуть?

      – Дякую паничу, якось обійдуся без марципанів, – буркнула дівчина, вдаючи, що повертається до вишивки.

      Ілля засміявся. На його щоках з’явилися привабливі ямочки.

      – То ти не лише відважна. Ти ще й мудра! Ану ж, лисичко-сестричко, відкривай рот!

      – Що?

      – Відкривай, не бійся. Я не кривдити тебе прийшов.

      Ілля справді звертався зовсім по-приятельськи, і Євка, переможена своєю дитячою цікавістю, відкрила рот.

      Взявши коричневу грудку двома довгими пальцями, Ілля обережно поклав її до рота Євці. Задоволена посмішка не сходила з його обличчя, нібито це йому принесли солодкий марципан.

      Повільно смакуючи, Євка прожувала частування та скривилася.

      – То це він і є? Зіпсутий, чи що?

      – Та ні! Свіжий! Учора привезли! – нелукаво образився Ілля.

      – Паничу, не ображайся, але яблука з мого садка смачніші за твої марципани.

      Євка обтерлася СКАЧАТЬ