Нариси з екзистенціальної аналітики педагогічного дискурсу. Олександр Григорович Волков

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ розташування у просторі дискурсу призводить до встановлення певних норм, цілей і завдань, які ставить перед собою учень, характеру і спосібу оцінювання самого себе та інших, відносних і абсолютних цінностей. Таким чином воно визначає умови існування, відношення до тебе, відповідно, показує, що можна чекати, яким бути, які можливості та здібності приписувати себе. Головне ж те, місце присутності у дискурсі визначає самоцінність і призначення особистості. Залежно від місці дискурсу чекають певних успіхів або неприємностей. Тобто місце у дискурсі детермінує певним чином особистість, її своєрідність, визначає те, яким чином вона може проявити себе. Місце пропонує бути певним чином, а не інакше, вимагає не виходити за межі належного. Воно також визначає міру відповідальності та характер владних повноважень, що можна доручити як обов’язкове до виконання. Можна зробити висновок, що місце у дискурсі має онтологічне призначення, оскільки визначає як бути, яким бути.

      Виникає питання про достовірність місця присутності в дискурсі та його відповідності сутності особистості [2]. Під сутністю в цьому випадку розуміється призначення, яке вона має у собі як те, що вимагає здійснення. Відповідно, справжнє існування буде саме її втіленням. Його можна визначити як можливість для виконання деяких справ у світі, також як талант або неповторність і унікальність самого себе. Ця неповторність припускає призначення для певної діяльності, виконання деякої конкретної справи. Проте необов’язково вона унікальна. Достатнього, що справа, за допомогою здійснення якої особистість набуває своєї достовірності, свідчить про її необхідність. Згідно Г. Сковороди, у кожній людині закладено її призначення, яке має бути реалізоване у «сродному труді» [17]. Саме у цьому є нерівність з іншими, а рівність – у здійсненні призначення. Кожен буде рівний з іншими, якщо реалізує повноту своєї присутності, оскільки він знайшов місце, в якому якнайповнішим чином здійснюється.

      Тому можна поставити питання про відповідність застосування себе і місця у дискурсі. У даньосхідній філософії, напириклад, даосизмі, ця проблема поставлена в аспекті пошуку справжнього шляху. Слід мати на увазі, що це шлях у світі, а не тільки самого себе наодинці. Актуальність відношення до світу частково знімає питання про унікальність самого себе. У цьому випадку першості набуває не особистість, а стан світу, а також інший, якому треба служити. Тобто, проблема пошука себе вирішується за допомогою служіння як способу прояву себе у світі, в наслідок чого приймається, що саме воно є шляхом виявлення своєї сутності.

      h) Служіння собі

      Таке відношення себе виправдано, оскільки інше, а саме акцентування своїхз інтересів, може привести до піднесення над світом, тим самим виникнення егоїзму, який провокує прояви свавілля. Оскільки застосування себе є використання у світі, служіння не може суперечити прояву сутності. Тим більш, що застосування неможливе поза служінням, оскільки творіння має СКАЧАТЬ