Нариси з екзистенціальної аналітики педагогічного дискурсу. Олександр Григорович Волков

Чтение книги онлайн.

      Виникає ситуація, коли «вчитель сам по собі, а діти самі по собі». Він не володіє, за Ф. Ніцше, волею до влади, не бажає панування, не насо-лоджується тоді, коли йому підкоряються, тому не прагне підпорядкувати собі. Проте рано чи пізно помічає, що сприйняття навчального матеріалу стає неможливим, у класі неймовірний шум. У цій ситуації можливі два основні сценарії. Перший є в тому, що вчитель чекає, коли учні самі втомляться від того шуму, який стоїть в класі, коли вони поступово заспокояться, що цілком можливо, внаслідок чого виникає нормальна ро-боча атмосфера. Другий, про який згадувалося вище, сценарій в тому, що вчитель не витримує і «вибухає», тобто починає загрожувати, кривдити. Його висловлювання набувають істеричного характеру, він переходить на підвищеній тон, вступає в «перестрілку», внаслідок чого наступає тиша, що є результатом нервового потрясіння, яка, проте, триває недовго.

      Тобто залежний вчитель використовуєкте жорсткий дискурсивний вплив характерний для деспотичного, якого бояться. Але залежного частіше жаліють, хоча певна частина учнів його зневажає. При перевірці якості занять такого вчителя, присутність спостерігачів у особі представ-ників влади (директор школи, завуч тощо) забезпечує дискурсивний тиск, який необхідний для ефективної навчальної діяльності, внаслідок чого вчитель показує свої кращі сторони, тому урок проходить цікаво, школярі переконуються, що вони не дарма жаліли свого вчителя, дирекція ж школи також бачить «високі професійні якості» вчителя.