Нариси з екзистенціальної аналітики педагогічного дискурсу. Олександр Григорович Волков

Чтение книги онлайн.

      Є дискурс тотального придушення або деспотичний. При його наявності в класі така тиша, що можна почути, «як муха пролетить». Таку «тишу», повною мірою, можна визначити як «зловісна». Дискурсивні засоби досягнення її вельми примітивні, проте, досить ефективні. Наприклад, використовуються такі вигуки як: «Закрий рота! Я нікому на уроці не дозволяю розмовляти!» Ці слова, сказані зі загрозливою інтонацією, паралізують волю, навіть якщо при цьому не використовується підвищення голосу. Шкільна аудиторія привчається до покори, а її порушення жорстоко карається грубим окриком. Її недотримання стає причинами того, щоб опинитися за стінами класу або зануритися в роздуми, фантазії. Це є способи уникнути дискурсивної агресії з боку вчителя. Але, якщо дитина на уроці зайнята тільки самою собою, то не сприймає навчальний матеріал.

      Оце деспотичний дискурс, призначення якого є в формуванні навику безумовного підпорядкування. Основна роль вчителя у такому дискурсі полягає у повному контролі уваги, що не дозволяє реалізуватися творчим здібностям учнів. Стиль відносин з вчителем припускає прояві дискурсивної агресії, що стає причиною, як говорилося вище, для самообмеження учня, який занурюється в самого себе, внаслідок чого не реагує на те, що відбувається на заняттях.

      Припустимо, що у керівництва виникають побоювання, що вчитель зловживає владою на уроці, використовуючі жорсткі методи дискур-сивного впливу, тоді його представники відвідують його заняття. Під час відвідування він стає надмірно чемним, але при цьому експресивність дискурсивного впливу не зменшується, хоча мова вчителя стає солодкуватою і шанобливою. Дискурсивний тиск на учнів не змен-шується, а зростає – це тиск спостерігачів з боку влади. При цьому, хоча вони не беруть участь у викладенні навчального матеріалу, їх вплив дуже значний, оскільки вони виступають на боці вчителя.

      Проте вище позначені чинники не враховуються при аналізі педагогічного дискурсу, тому приходять до висновку, що вчитель не використовує прийоми жорсткого тиску, оскільки вони не були виявлені на занятті. Інакше кажучи, такий вчитель набуває своєрідного алібі, а його дискурсивний вплив за своїм характером істотно не змінюється. Це пов’язано з тим, що саме він забезпечує підпорядкування, відповідно, умови для передачі навчального матеріалу, відповідно, позитивні результаті діяльності.

      До основних рис деспотичного дискурсу належить безумовне домі-нування «верхів», у цьому випадку СКАЧАТЬ