Ось я. Джонатан Сафран Фоєр

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ є принаймні частка його провини.

      – Закінчимо гру в шахи?

      – Нє-а.

      – Тобі вистачає грошей?

      – Ага.

      – І це, що відбулося у єврейській школі. Це точно не через дідуся?

      – Ні, якщо він також не є дідом того, хто це зробив.

      – Я так і подумав. Хай там як…

      – Тату, Біллі – чорна, тож як я можу бути расистом?

      – Біллі?

      – Дівчина, яку я кохаю.

      – У тебе є дівчина?

      – Ні.

      – Я спантеличений.

      – Це дівчина, яку я кохаю.

      – Ага. І ти сказав Біллі? Але це ж дівчина, правильно?

      – Так. І вона чорна. Тож як я можу бути расистом?

      – Я не геть упевнений, що така логіка працює.

      – Вона працює.

      – Знаєш, хто наголошує на тому факті, що в нього серед кращих друзів є чорні? Той, кому поряд із чорними не комфортно.

      – У мене немає жодного кращого друга чорного.

      – І що б це не означало, я впевнений, що правильна номенклатура – афроамериканець.

      – Номенклатура?

      – Термінологія.

      – А хіба номенклатуру не повинен визначати хлопець, закоханий у чорну дівчину?

      – Не варто шукати афроамериканську кішку в чорній кімнаті…

      – Кішку?

      – Я просто жартую. У неї цікаве ім’я, от і все. Жодного осуду. Ти ж знаєш, тебе назвали на честь двоюрідного прадіда, що загинув у Біркенау. Євреям завжди властиво надавати речам значення.

      – Тобто стражданням.

      – Гої вибирають імена, що мають гарне звучання. Або ж видумують їх.

      – Біллі назвали на честь Біллі Голідей.

      – Тож вона – виняток, що доводить правило.

      – А тебе на честь кого назвали? – поцікавився Сем, ідучи на невеличку поступку через відчуття провини від того, що змусив батька заговорити тихим сумним голосом.

      – Далекого родича на ім’я Яків. Нібито як надзвичайного хлопця, велетня. Історія розповідає, що він розчавив у руці голову козака.

      – Круто.

      – Я точно не такий сильний, як він.

      – Ну, ми навіть не знаємо козаків.

      – По-перше, я звичайного зросту…

      Забурчав живіт, але вони не зрозуміли, в кого.

      – Тож, щоб підбити підсумок, я думаю, це чудово, що в тебе є дівчина.

      – Вона не моя дівчина.

      – Номенклатура завдає подвійного удару. Я думаю, це чудово, що ти закоханий.

      – Я не закоханий. Я її кохаю.

      – Хай там що, це точно буде між нами. Можеш на мене розраховувати.

      – Я уже мамі про це розповідав.

      – Правда? Коли?

      – Не знаю. Може, пару тижнів тому.

      – То це старі новини?

      – Усе відносно.

      Джейкоб витріщався на Семовий екран. Саме це так притягувало хлопця? А хіба не можливість бути десь, СКАЧАТЬ