Ось я. Джонатан Сафран Фоєр

Чтение книги онлайн.

      Джейкоб схилився вперед і прошепотів:

      – У мене немає «субару».

      Всупереч очікуваному, Сем голосно розреготався, рохкаючи та бризкаючи слиною. Вони сміялися удвох, несамовито й істерично.

      Сем безуспішно намагався опанувати себе та вичавив:

      – Смішно… дійсно смішно… те… що в тебе насправді є «субару».

      І тоді вони розреготалися ще більше, й Джейкоб навіть трохи заплювався, а на очах у нього виступили сльози. Він пригадав, наскільки жахливо бути Семового віку, наскільки боляче та несправедливо.

      – Це точно, – погодився Джейкоб. – Точно, в мене ж є «субару». Треба було сказати «тойота». Про що я думав?

      – Про що ти думав?

      Про що він думав?

      Вони заспокоїлись.

      Джейкоб ще раз підкотив рукави сорочки. Трохи затуго, але йому хотілося підгорнути їх вище ліктя.

      – Мама вважає, тобі варто вибачитись.

      – А ти?

      Батько стиснув пальці в кишенях і взяв у кулак ножа, а тоді відказав:

      – Я теж.

      Лише обман.

      – Тоді добре, – промовив Сем.

      – Усе не буде так погано.

      – Ні, буде.

      – Так, – погодився Джейкоб і поцілував Сема в маківку – єдине місце, де ще міг його поцілувати. – Усе буде хріново.

      На порозі Джейкоб озирнувся:

      – Як справи в «Іншому житті»?

      – Та…

      – Над чим працюєш?

      – Будую нову синагогу.

      – Правда?

      – Ага.

      – А можна поцікавитись чому?

      – Бо стару я знищив.

      – Знищив? Як-то тараном?

      – Якось так.

      – Тож тепер ти побудуєш синагогу для себе?

      – Я й минулу для себе будував.

      – Мамі б це сподобалося, – промовив Джейкоб, розуміючи красу та дивовижність того, про що син ніколи не розповідав. – І в неї, певно, було б мільйон думок.

      – Будь ласка, не розповідай їй.

      Джейкоб відчув хвилю задоволення, сам того не бажаючи. Він кивнув і погодився:

      – Звісно, – а тоді кивнув і додав: – Я б ніколи не розказав.

      – Добре, – промовив Сем. – Тож, якщо тобі більше нічого не треба…

      – А що зі старою синагогою? Для чого ти її будував?

      – Щоб висадити її в повітря.

      – Висадити в повітря? Знаєш, якби на моєму місці був інший батько, а на твоєму – інший син, я, певно, був би зобов’язаний заявити на тебе в ФБР.

      – Але якби на твоєму місці був інший батько, а на моєму – інший син, то останньому не потрібно було б підривати віртуальну синагогу.

      – Туше, – погодився Джейкоб. – Але чи існує такий варіант, що ти будував її не для того, щоб знищити? Або принаймні не лише для цього?

      – Ні, не існує.

      – Ну, наприклад, ти намагався зробити щось ідеально, а коли цього не сталося, ти зрозумів, що маєш її знищити?

      – Ніхто мені не вірить.

      – Я СКАЧАТЬ