Ось я. Джонатан Сафран Фоєр

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ так, як вона говорила. Як розповідав їй Ірв, Ґолда Меїр колись сказала Анвару Садату: «Ми можемо пробачити вам убивства наших дітей, але ніколи не забудемо те, що ви змусили нас убивати ваших». Так і вона ненавиділа себе тою, якою Джейкоб змушував її бути: роздратованою та постійно на щось ображеною, нудною та сварливою дружиною. Вона б краще вдавилася, щоб не бути такою.

      – У мене погана пам’ять, вибач, – сказав він.

      – У мене також погана, та речі я не забуваю.

      – Ну, вибач, окей?

      – Вибачення без «окей» сприймаються простіше.

      – Ти так поводишся, наче лише я один завжди помиляюся.

      – Тоді допоможи мені та скажи, що в цьому домі ти робиш добре? – відповіла вона.

      – Ти серйозно?

      Арґус протяжно заскімлив.

      Джейкоб повернувся до нього та вилив на собаку ті емоції, які не міг виплеснути на Джулію: «Закрий ти врешті свою пащу!» А далі сказав, не оцінивши власного жарту:

      – Я ніколи не підвищую голосу.

      Вона оцінила:

      – Правда, Арґусе?

      – На тебе та на дітей – ніколи.

      – Те, що ти не підвищуєш голос, чи не б’єш мене, чи не розбещуєш дітей, не характеризує це як щось, що ти робиш добре. Це означає звичайну порядність. І в будь-якому разі, ти не підвищуєш голосу, тому що ти тримаєш усе в собі.

      – Нічого подібного.

      – Якщо ти так не кажеш.

      – Навіть якщо саме через це я не підвищую голос (хоч я так і не думаю) – це все одно добре. Багато чоловіків кричать.

      – Заздрю їхнім дружинам.

      – Хочеш, щоб я поводився як придурок?

      – Ні, як людина.

      – Що б це означало?

      – Ти впевнений, що тобі нічого мені розповісти?

      – Я не розумію, чому ти вже вкотре мене питаєш про це?

      – Перефразую питання: який пароль?

      – До чого?

      – До телефону, за якого ти так міцно тримаєшся.

      – Це мій новий телефон. Що тут такого надважливого?

      – Я – твоя дружина. Я важлива.

      – Я не розумію тебе зараз.

      – Ти й не маєш.

      – Чого ти хочеш, Джуліє?

      – Пароль.

      – Навіщо?

      – Тому що я хочу знати те, що ти не хочеш мені казати.

      – Джуліє.

      – І знову ти правильно назвав моє ім’я.

      Джейкоб провів у кухні більше часу, ніж у будь-якій іншій кімнаті. Жодне маля не знає, коли мама забере сосок у нього з рота востаннє. Жодна дитина не знає, коли вона востаннє називає свою матір: «Мам». Жоден маленький хлопчик не знає, коли книжка закриється на останній будь-коли прочитаній йому казці на ніч. Жоден хлопчик не знає, коли востаннє вода стікає в трубопровід після ванни, яку він більше не буде приймати разом із братиком. Жоден юнак, коли вперше відчуває найсолодше задоволення, не знає, що згодом він ніколи більше не буде сексуально привабливим. Жодна жінка на СКАЧАТЬ