Ось я. Джонатан Сафран Фоєр

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ сьогодення.

      Сем чув кожне слово по той бік дверей рабина Зінґера. Він знав, що батько йому вірив, а мама – ні. Він знав, що мама намагалася робити те, що, на її думку, було найкращим, а тато – що найкращим вбачалося йому. Але найкращим для кого?

      Він знайшов телефон за день до того, як на нього натрапила мама.

      Багато вибачень уже назріло, але він ні перед ким вибачатися не мав.

      Не відкашлюючись, Саманта почала говорити, казати те, що мала.

      Епітомія

      Що старшими стаємо, то важче нам вести лік часу. Діти часто питають: «Ми вже приїхали?» А дорослі їм: «Коли б ми встигли?»

      Якось так вийшло, що вже було пізно. Якось так вийшло, що години кудись зникли. Ірв із Деборою пішли додому. Хлопці досить рано повечеряли та досить рано покупалися. Джейкобу з Джулією вдавалося взаємодіяти так, щоб поменше одне одного бачити: ти гуляєш із Арґусом, поки я допомагатиму Максу з математикою, доки ти складатимеш білизну, поки я шукатиму деталь від «Лего», від якої залежить усе, поки ти вдаватимеш, що знаєш, як поремонтувати унітаз. Якось так вийшло, що день, який починався як вихідний Джулії, закінчився тим, що Джейкоб буцімто пішов випити з кимось, хто-б-це-не-був із каналу HBO, а вона розгрібала гармидер, що накопичився за день. Такий розгардіяш – і це за такий короткий час, зусиллями небагатьох людей. Вона якраз мила посуд, коли в кухню зайшов Джейкоб.

      – Зустріч тривала довше, ніж я гадав, – запобігливо сказав він і додав, намагаючись загладити провину: – Було нудно.

      – Ти, певне, п’яний.

      – Та ні.

      – Як можна пити протягом чотирьох годин і не сп’яніти?

      – Один келих усього, – відповів він і повісив піджак на спинку стільця. – І не чотирьох, а трьох із половиною.

      – Це ж як повільно треба було цмулити.

      Її голос звучав різко, але причиною могла виявитися ціла низка причин: втрачений вихідний, стрес уранці, бар-міцва.

      Джулія витерла лоба чистою від піни рукою та сказала:

      – Ми мали поговорити з Семом.

      «Добре», – подумав Джейкоб. Із усіх можливих конфліктів цей був найменш страшний. Він вибачиться, владнає все – і буде щастя знову.

      – Я знаю, – відповів він, смакуючи алкоголь на зубах.

      – Ти кажеш: «Я знаю», і все ж уже ніч, а ми ще не поговорили з ним.

      – Я щойно зайшов. Я хотів випити склянку води та піти побалакати.

      – А планувалося, що ми розмовлятимемо разом.

      – Ну, я можу допомогти. І тобі не доведеться грати роль поганого копа.

      – Тобто допомогти йому уникнути поганого копа.

      – Я можу бути обома.

      – Ні, ти будеш швидкою допомогою.

      – Не розумію, що це означає.

      – Ти вибачишся за те, що довелося його сварити, – і закінчиться все тим, що ви двоє реготатимете, а я знову залишуся в ролі надокучливої причепливої матері. У вас будуть кількахвилинні жартики, а на мене він дутиметься протягом місяця.

      – Це неправда.

      – Ага, звичайно.

СКАЧАТЬ