Чужинець. Сімона Вілар

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ набіг. Так Дир п-підгортає під свою волю п-посадника з Копися. Град не зміг одразу взяти, ось і п-пообіцяв, що спалить усю округу і мертвими тілами закидає град радимичів. І сьогодні п-посадник Судислав змирився. Мир у них відтепер, витязю. Чуєш, мир. Судислав навіть на учту князя до града пустив. Масниця ж як-не-як. А якщо пощадиш мене, сам тебе до князя Дира проведу, радитиму як багатиря. А там і почастуємося масничними млинцями на бенкеті у посадника кописького.

      Тепер він уже не заїкався, у голосі з’явилася навіть певна гордість. І, бачачи, що незнайомець мовчить, шрамуватий почав підводитися.

      Обличчя Торіра залишалося спокійним, коли він різко змахнув мечем, завдаючи удару.

      Карина почула огидний хрускіт. Потім усе стихло. Вона повільно обійшла обгорілий зруб, підійшла ближче. Торір стояв над подоланим ворогом. Вигляд у нього був якийсь відчужений. Потім витер клинок об його труп.

      Дівчина кинулася до варяга.

      – Торшо!

      Він швидко обернувся, обійняв її. Вона усе ще тремтіла.

      – Як я боялася за тебе, як боялася…

      – А я за тебе.

      Він почав нестримно цілувати її, усміхаючись, прибирав з її обличчя пасма волосся.

      – А все ж хвацько двоє таких боягузів покінчили з навченими київськими кметями. Але на майбутнє запам’ятай, Каринко: якщо я в сутичці, ти повинна триматися подалі.

      Він пішов туди, де лежали піхви його меча. Карина йшла слідом, бурмочучи крізь щасливі сльози:

      – Аякже! Упорався б ти без мене.

      Він засміявся. Знову поцілував її, поправив на її голові плат, що сповз на плечі. Вона ж дивилася на кров на його щоці, бачила, як побуріли, злипнувшись від крові, ворсинки хутра кожушка.

      – Перев’язати тебе треба, Торшо.

      – Потім. Зараз забиратися звідси потрібно. Коли б не нагрянув іще хтось. А мене знати в лице не повинні.

      Може, він і сказав зайве, та зараз не помітив цього. Велів їй ловити коней, що порозбігалися. Вирішено було взяти їх із собою, бо ці коні були не просто здобиччю, важливо, щоб ніхто не знайшов їх і дочасно не довідався про те, що сталося. Карина вилізла на одного з них, дивлячись, як Торір поплескує вірного ігреневого, говорить йому щось тихенько, ніби хвалить.

      Вони поїхали свіжим слідом, який залишили люди Дира. Дорогою Торір велів їй розповісти про посадника Судислава з Копися.

      Карина добре знала посадника. В окрузі Судислава називали князем, але у радимичів князями вважалися лише ті, хто дружини водив. Чимало таких князьків під виборним головою Боригором мали свої дружини, але тільки Боригора було наречено вождем вождів, князем радимицьким. Родим захопив його місце силою, і на найближчому зібранні князів і воїв[53] це ще належить підтвердити. Та на цьому зібранні Судислава не буде, оскільки він не князь, по суті, а править найзаможнішим торговельним містом радимичів – Кописем. Ось і збагатився на торгівлі й митах так, що князі-воєводи поряд із ним СКАЧАТЬ