Останній бій Урус-шайтана. Віктор Вальд

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ уже повернув коня, коли почув свист батога й обурене іржання коня Евлії Челебі.

      – Тікай звідси, дідугане! Інакше батіг наздожене не лише твого коня, а й твої старі кістки.

      – Ах ти, бурдюк кислого вина! – скипів учений осман і, не без зусиль зіскочивши з верткого коня, кинувся до товстуна.

      – Ну я зараз вам покажу! – голосно вигукнув той, але, незважаючи на свій грізний крик, утік за шатро.

      – Не такий ти й немічний, Евліє, – усміхнувся Орхан, проте одразу спохмурнів. – Тут би згодився Абдул, але він залишився біля подарунків.

      Тим часом із-за шатра вискочив товстун із довжелезною палицею й кинувся на вченого османа. Відтак з’явилося ще троє, і теж із палицями.

      Проте Евлія Челебі не відступив. Навпаки, він ухилився від виставленої, мов спис, палиці, а тоді схопив її й невловимим рухом вирвав із рук товстуна. А тоді ударом ноги повалив додолу нападника. Тепер літній учений був озброєний і з гідністю зустрів ті удари, що посипалися на нього від інших нападників.

      – Я вам покажу старого! – вигукнув учений осман і круговими рухами палиці відігнав від себе всіх трьох.

      Ті зупинилися в нерішучості, з острахом спостерігаючи, як вправно старий орудує відібраною палицею. Та й сам сіляхдар замилувався: його друг виявився досвідченим бійцем на списах.

      Товстун скочив на ноги й гнівно накинувся на закляклих чоловіків:

      – Боягузливі собаки! За що я вам плачу? За що ви їсте моє м’ясо і п’єте моє вино? Ви навіть не можете захистити свого господаря! А де цей нероба? Гей, ти де, Муаєде?! Навіщо я тебе найняв? Вороги напали на дім твого господаря й убивають його! Де ти, Муаєде?

      Різко відкинувши завісу, з намету вийшов той, до кого звертався товстун.

      Побачивши його, Евлія Челебі відступив на кілька кроків і нерішуче зиркнув на сіляхдара. Сам лише вид цієї людини збентежив хороброго вченого.

      І недарма.

* * *

      Той чоловік не був велетнем і не скидався на жахливого демона. Навпаки – худорлявий, середніх років і доволі невисокий. На ньому була червона накидка й маленька чалма, з-під якої вибивалося довге волосся. Обличчя чоловіка прикрашала довга борода з легкою сивиною. І воно було спокійним, навіть усміхненим. Але в його руці, навіваючи холод, сріблився мамелюк.[99] І зброя чоловіка, і його одяг, і борода безсумнівно вказували на те, що цей Муаєд був із мамлюків[100] – грізних воїнів, шаблі та відвага яких підпирали трони багатьох монархів як мусульманського, так і християнського світів.

      Евлія Челебі відчув, як на лобі виступив прохолодний піт. І все-таки його рука лягла на рукоять шаблі й почала поволі витягати її з піхов.

      – Евліє! Стій! – голосно крикнув сіляхдар і, зіскочивши з коня, вийшов поперед ученого османа.

      Той мляво подався назад і зачаровано витріщився на оголену шаблю Орхана.

      Великий бахадир також глянув на свою зброю й щасливо видихнув. Золота СКАЧАТЬ