Останній бій Урус-шайтана. Віктор Вальд

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ нечесними або нестриманими, не повинні калічити полонених, убивати дітей і старих, рубати чи спалювати пальми або фруктові дерева, нищити корів, овець або верблюдів. Не чіпайте тих, хто присвячує себе молитві у своїй келії».[55] Маєш визнати, що він забороняв заподіювати шкоду тим, хто сповідував іншу релігію. Іслам завжди вирізнявся віротерпимістю. До всіх, хто знає Бога. До язичників ставлення інше. Ці поганці мають віру від диявола. Ще додам, що в Ескі-Киримі й зараз можна побачити багато церков. Є навіть християнські монастирі і в його околицях. А в ті часи це було величезне місто, яке багато мандрівників називали другим Багдадом. Його не можна було об’їхати і за день. За рік там збиралося 7 разів по 100 тисяч людей із країн узбеків, моголів і боголів, кипчаків і камуків, та й з інших країн. У місто багато разів заходили й грабували татари полководців Чингіcхана й татари Хулага, татари Тімурленга й татари Тохтамиш-хана, а потім ішли собі. І знову воно відбудовувалося, як і колись. Воно багато разів переходило від володаря до володаря. Це давня земля, яка бачила незчисленні битви, війни й смертовбивства. Її захоплювали й покидали напризволяще. Нарешті кримські землі підкорив Хаджі-Гірей, і тепер славетні хани династії Гіреїв є спадкоємцями цього володаря Криму.

      – Учителю, ти кажеш, що слава міста залишилася в минулому?

      – Так! Слава величезного міста, у якому було більше сотні міхрабів,[56] дві тисячі палаців і сто тисяч будинків, сорок тисяч колодязів і фонтанів, сотні мечетей і церков, триста караван-сараїв і триста місць для прогулянок. І багато іншого… Тепер там майже немає людей. Ворони й сови будують свої гнізда на руїнах великого міста. Це житло змій, скорпіонів і павуків.

      Фасул присунув до вчителя свої подушки й із цікавістю запитав:

      – Що ж спричинило загибель цього величезного міста?

      – На превеликий жаль… гріхи людські тому причиною. Дуже було багате, але і жадібне місто купців. Вони не подавали зекяту[57] зі своїх товарів. Не здійснювали хаджу до святинь Мекки, не піклувалися про прибульців з інших країн, про бідних, жебраків і слабких, не приймали гостей. Вони зачинили ворота для всіх. І для спритних і підлих, і для доброчесних мандрівників. І тоді Аллах послав у місто слабкого й убогого дервіша. Послав у зимові холоди. І він голодний, холодний, хворий, майже голий голосно став волати про допомогу. Але жодні ворота, жодні двері будинку не відчинилися перед ним. І тоді він, волею Аллаха, дочекався ранку, узяв у руки мітлу й почав замітати вулиці міста Кирима. Після цього місто саме почало «замітатися». Багато померло, ще більше виїхало. За кілька років місто спорожніло й зруйнувалось. На його руїнах оселився і від усієї душі веселився дервіш, посланий Аллахом. Його могила і зараз є поблизу святого Кемаль Ата-деде. Я сам її бачив.

      – Величезне місто зруйнувалося за кілька років? Без війни й пожеж? – помічник із недовірою подивився на старого. – Учителю, а звідки тобі це відомо?

      Евлія Челебі, СКАЧАТЬ