Останній бій Урус-шайтана. Віктор Вальд

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ верф у містечку, що отримало таку само назву. Чому ж Орханові не ступити на борт човна, якого ще в минулому столітті придумали ті, хто бачив самого засновника імперії Орхан-бея?

      Сіляхдар переконався, що поруч із ним нерозлучний Абдул, і одразу ж наказав вирушати. Він навіть не зволів подивитися, чи подбав хто-небудь про його подарунки. Та з того, який галас зчинився довкола, можна було здогадатися, що на інших карамюрселях і дрібніших човнах-каїках триває завантаження за доволі помірну ціну. І все-таки великий бахадир обернувся. Йому хотілося ще раз подивитися на покинутий дім. А ще…

      На пристані, розштовхавши натовп, вишикувалися музики-яничари. І зазвучав славетний бойовий марш непереможних воїнів султана.

      Спершу заячі лапки вибили з тугих барабанів тривожний дріб, який тут-таки змінило деренчанням мідних тарілок. До них приєдналися дзвінкі солодкоголосі трикутники, поступово витіснені завиванням тромбонів, дзвоном триангелів і тамбуринів. Але все це з люттю покрили бойові роги й довгі труби. Яничари грали з особливою насолодою і навіть самозабутньо, ніби за їхнім оркестром ішли в атаку гнівливі орти.[20]

      Закінчення маршу потонуло в гучному лементі вертлявих дервішів, нерозлучних духовних наставників яничарів. Так і будуть вони кружляти кілька годин поспіль, куполами роздуваючи білі широкі спідниці-джалуни й пронизуючи небо своїми високими ковпаками, що символізують надгробки мусульман. Хто б не дивився на них, захоплених танцем і виттям, у всіх шалено крутились й паморочились голови, і лише дервіші залишалися незворушними, ніколи не падали, жодного разу не втративши рівноваги у своїх незрівнянних обертах навколо незримої осі. У цьому їм, без сумніву, допомагали вислови зі священного Корану, які вони голосно вигукували.

      – Мій пане! Вкажіть курс, за яким я повинен спрямувати це судно.

      Орхан подивився на схиленого в поклоні старійшину човнярів і вказав рукою на північний схід.

      – Бачиш ті трищоглові кораблі? Тримай курс на них.

      Кремезний кет-хюда з жахом відсахнувся:

      – Це ж кораблі туніських піратів!..

      – Цих славних моряків викликав сам султан! – суворо мовив Орхан і помахом руки велів старшині відійти.

* * *

      Ставши на потрібний галс, прудкий карамюрсель швидко пішов по хвилях. Ліворуч на березі віддалялося гігантське місто, розділене природою на три частини. Перші дві – це сам Стамбул, розташований на мисі між Мармуровим морем і Золотим Рогом, а ще Галата й Пера на північному березі Золотого Рогу. Усе прекрасне й чарівне, що так милувало око, було в межах цих двох частин міста. Але очі старого воїна були спрямовані на третю його частину – на азійський берег Босфору. Тут відкривалася широка панорама Сутари, в оздобленні смоківниць, кипарисів і пахучих кущів акації. Там розкішні сходи на пристані починали Меіт-Іскеллі – дорогу смерті, що вела на цвинтар, де покоїлися знатні османи, СКАЧАТЬ