Останній бій Урус-шайтана. Віктор Вальд

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ мечеті. Його голос, багаторазово посилений закладеними в стіни й у стелю порожніми глечиками, був чутний у найдальших кутках мечеті. Але говорив він коротко, бо ранкова молитва завершується, щойно сонце піднімається на висоту вістря списа. Ось про спис у могутній руці османа, що вражає ворога-ґяура, і повів мову наставник. Потім його сухі руки передали Орханові теспіх, складений із тридцяти трьох ядер, щоб, перебираючи цей молитовний ланцюжок із ліванського кедра, могутній Лев пам’ятав: його похід розпочався з благословення Аллаха в стінах Блакитної мечеті.

      І лише після цього погляди присутніх прикипіли до найкращого серед них – великого бахадира Орхана. І думки, і слова, і… безліч дарів!

      Залишивши мечеть, Орхан ішов повільним кроком, високо піднявши голову, але часто киваючи на знак подяки за особливо приємні слова чи багатий і потрібний дарунок. За ним, а точніше за спиною його слуги Абдула, двоє яничарів вели дивовижного білого жеребця під арабським позолоченим сідлом і в обробленій сріблом збруї з червоної шкіри. Рослі воїни часто озиралися, зло рикаючи на слуг, які вели подарунок від яничарського корпусу, адже слідом за ними йшов іще розкішніший аргамак. Цього породистого, чорного, як ніч, скакуна під чудовим, усипаним коштовним камінням сирійським сідлом, прислав сам великий візир. Але навіть слуги першого після султана пана побоювалися розгнівати грізних воїнів і тому вели аргамака не попереду, а слідом за яничарським конем. Скакуна зі стайні великого візира втримати було дуже непросто, адже численні яничари, що йшли позаду, уже підштовхували аргамака в круп приклáдами яничарок, так само подарованими великому сіляхдару.

      За яничарами йшло чимало рабів і слуг, руки й плечі яких аж угиналися від подарунків їхніх хазяїв: мішками зі спеціями від Єгипетського ринку «Мисир Чарсиші»; овочами, фруктами та крупами від «Капапи Чарши», тобто Критого ринку; шаблями, кинджалами й пістолями від гільдії стамбульських зброярів; кошелями з важкими золотими монетами від єврейських і християнських кварталів; килимами й килимками від цілодобового торговельного району Пери; Кораном від мудрих наставників медресе та їхніх учнів; мідним і срібним посудом від жебраків Стамбула. Ще були два дужі чорні раби і якась стара, що зналася на ворожінні й заклинаннях, – від невільничого ринку. І ще чимало потрібного й не дуже – від пекарів, ткачів, купців, водоносів, пожежних…

      Кожен мешканець Стамбула вважав своїм обов’язком гідно провести воїна, який вирушав у похід, щоб убити злого шайтана Сірка, адже більшість, якщо і не кожен, за минулі десятиліття постраждала від нього і його козаків: хто товаром і майном, хто був поранений, а в кого хтось із родини й головою наклав.

      А ще стамбульці затято сперечалися: уб’є сіляхдар Сірка чи сам згине в диких північних степах? І, хоча Коран забороняє азартні ігри, маса народу, якщо не всі, ставили, хто що міг, на той чи той наслідок. Тому проводжати свого героя вийшло чимало з тих, хто міг на якийсь час залишити роботу, службу чи торгівлю. Серед них були й особи, з голови СКАЧАТЬ