Останній бій Урус-шайтана. Віктор Вальд
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Останній бій Урус-шайтана - Віктор Вальд страница 17
Название: Останній бій Урус-шайтана
Автор: Віктор Вальд
Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Жанр: Историческая литература
isbn: 9786171241572, 978-617-12-4158-9,978-617-12-3951-7
isbn:
– Старі баби повинні сидіти з малечею, а не вештатися по бойовому кораблю. Шабля, а не талісмани, знищує шайтанів. А ці хто?
– Вони самі піднялися на борт, – палубний ага з повагою вказав на двох грізного вигляду воїнів, озброєних до зубів, і недбало махнув на якогось старого в єгипетських шатах, що стояв неподалік, та юнака з великим шкіряним мішком, що визирав із-за його спини. За кілька кроків від них ще стояли двоє чорних рабів.
– Потурбуйся про них, – після паузи сказав Орхан і навіть дозволив собі ледь схилити голову перед тими небагатьма, що залишилися з сотень, які гордо крокували за його спиною по вулицях Стамбула, що тріумфував.
Після четвертого намазу, який за велінням Аллаха здійснюється в кінці дня, сіляхдар довго стояв на просторій кормі, вдивляючись у розпечений диск сонця, який знехотя пірнав у закривавлені хвилі моря.
– Уранці буде вітер. Потрібний вітер. Ми підемо через море. Уздовж берега довго й небезпечно, – тягуче повідомив Селім, глибоко вдихаючи фруктово-трав’яний дим кальяну.
Орхан на знак згоди кивнув:
– Гаразд. Я пройдуся.
Капудан-паша заплющив очі:
– Пройдися. Уздовж борту п’ятдесят кроків. Від смерті нас рятують три складені пальці. Це ширина бортової дошки. Лише три пальці.
Сіляхдар подивився на спітнілого від диму кальяну друга й, заклавши руки за спину, спустився з високої корми на палубу. Вахтова команда піратів сиділа вздовж бортів, почухуючись і широко позіхаючи. Вони жадали галасливої гри в кості або кулі. А ще дужче грецького вина й веселої музики. Та бодай хоч перших сутінків, коли можна спуститися в трюм і принаймні чимось розважитися подалі від очей швидкого на розправу капудана-паші і його вічно бадьорих старших помічників.
Орхан пройшовся вздовж лівого борту, потім перейшов до правого. Тут він ще деякий час простояв, прислухаючись до плескоту хвиль об дерево корабля. Потім не витримав і підійшов до тих, хто не побоявся опинитися в обіймах магрибських піратів. Його вітали, стоячи в шанобливому поклоні. Лише юнак загаявся і звівся пізніше за інших. Йому було важко швидко підвестися, бо на його колінах була дошка для письма, на якій він, ретельно наносячи чорнило на папір, виводив слова, мовлені старим у єгипетських шатах.
Сіляхдар вказав рукою на аркуш. Юнак запитливо подивився на свого диктувальника і – після кивка старого на знак згоди – простягнув аркуш Орханові.
Великий бахадир звузив очі, тоді міцно заплющив їх і швидко розплющив. Але це не допомогло. У чорнильних рядках його постарілі очі ледве розрізняли літери.
– Прочитай! – велів суворо сіляхдар і простяг аркуш юнакові.
Той знову запитливо подивився на старого в єгипетських шатах і після його другого кивка СКАЧАТЬ