Компанії майбутнього. Фредерік Лалу
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Компанії майбутнього - Фредерік Лалу страница 20

Название: Компанії майбутнього

Автор: Фредерік Лалу

Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»

Жанр: Управление, подбор персонала

Серия:

isbn: 978-617-12-3024-8,978-617-12-2469-8

isbn:

СКАЧАТЬ керується цим світоглядом, прагне бути частиною світу, сприяти розвитку щільних і гармонійних зв’язків з усіма. Помаранчева парадигма провіщала світоцентричну позицію, Зелена – хоче мати вигоду з цієї позиції. Кайдани умовностей мусять бути розбиті не лише на окремих особах – уся струнка система каст, соціальних класів, патріархату, інституційної релігії та інших структур має розвалитися. У промислово розвинених країнах наприкінці ХVIII та у ХІХ ст. невелике коло людей, які керувалися Плюралістичним Зеленим світоглядом, почало відстоювати скасування рабства, звільнення жінок, відокремлення церкви від держави, свободу віросповідання й демократію. Кен Вілбер говорить про це так:

      «З переходом до раціоналістичної та світоцентричної моралі ми бачимо підйом модерних визвольних рухів: звільнення рабів, жінок, недоторканних. Правильним стає не те, що правильно для мене, мого племені, моєї міфології чи релігії, а те, що є справедливим і правильним для всіх людей незалежно від раси, статі, касти або віросповідання.

      І, таким чином, лише протягом століття, приблизно з 1788 до 1888 року, рабство опинилося поза законом й було усунуте з будь-якого раціоналістичного індустріального суспільства на землі. І в дотрадиційній/егоцентричній [Червоній], і у традиційній/етноцентричній [Жовтій] моралі рабство вважається за цілком прийнятне, оскільки рівна гідність поширюється не на всіх людей, а лише на представників вашого племені й раси або тих, які вірять у обраного вами Бога. Одначе з посттрадиційної позиції рабство є просто неправильним, нестерпним…

      З майже однакових причин ми бачимо підйом фемінізму та жіночого руху в культурному масштабі, що, як правило, починається… з публікації книжки Мері Волстонкрафт 1792 року; по суті, це поклало початок періоду численних визвольних рухів.

      Демократія теж була радикальним нововведенням величезного масштабу. Стародавні греки не мали такого універсалізму. Згадаймо, що в грецьких “демократіях” кожен третій був рабом, жінки та діти були майже рабами; аграрне суспільство не може підтримувати емансипацію рабів».[14]

      Наприкінці ХVIII та у ХІХ століттях лише невелика еліта керувалася цією Плюралістичною Зеленою парадигмою, але вона мала потужний вплив на формування західного мислення. У ХХ столітті кількість прихильників цього світогляду неухильно зростала, а в контркультурних 1960 – 1970-х роках деякі люди сприйняли його з надмірним ентузіазмом. Якщо Помаранчева парадигма сьогодні переважає у бізнесі та політиці, то Зелена помітно наявна в постмодерністській академічній думці, у некомерційних організаціях, а також серед соціальних працівників і громадських діячів.

      Люди, які сповідують цей світогляд, цінують стосунки вище за результати. Наприклад, якщо Успішна Помаранчева парадигма виступає за те, щоб униз спускалися рішення, ухвалені нагорі й засновані на об’єктивних фактах, висновках експертів та моделюванні, то Плюралістична Зелена прагне, щоб процеси рухалися знизу вгору, а інформація СКАЧАТЬ

<p>14</p>

Незрідка в історії ми знаходимо ідеї, як-от демократія в Стародавній Греції, що були попереду свого часу, тобто попереду центру ваги розвитку людей у певний момент часу. Для того щоб процвітати, ці ідеї мусили чекати, доки їх наздожене еволюція, щоб забезпечити правильну «культурну утробу», як це називає американський філософ Річард Тарнас:

«Виникає філософське питання: чому Коперниківська революція відбулась у XVI ст., за участі самого Коперника, і на початку XVII ст., коли жили Кеплер і Галілей? Чому цього не сталося раніше, коли ряд людей, які передували Копернику, висували гіпотезу про геліоцентричний Усесвіт та планетарну Землю? Є докази, що такі гіпотези висувалися за часів стародавніх греків та в Індії й ісламських культурах під час європейського Середньовіччя. Я думаю, це питання показує, до якої міри залежить зміна однієї парадигми на іншу від чогось більшого, ніж додаткові емпіричні дані, і більшого, ніж просто блискуча нова теорія, що використовує нову концепцію. Це дійсно залежить від набагато ширшого контексту, тому зерно потенційно потужної ідеї падає на зовсім інший ґрунт, із якого цей організм, ця концептуальна основа може рости – в буквальному сенсі «концепція» росте у новому культурно-історичному лоні або матриці». (Richard Tarnas and Dean Radin, “The Timing of Paradigm Shifts,” Noetic Now, January 2012.).