Название: Компанії майбутнього
Автор: Фредерік Лалу
Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Жанр: Управление, подбор персонала
isbn: 978-617-12-3024-8,978-617-12-2469-8
isbn:
В основі цього світогляду лежить думка про те, що робітники здебільшого ліниві, нечесні й потребують контролю. За ними конче треба наглядати і казати, чого саме від них очікують. Активна участь співробітників в управлінні з Конформістської Жовтої позиції здається нерозумною: керівництво мусить покладатися на накази та контроль для досягнення результатів. Найбільш відповідальна й важлива робота має обмежений перелік обов’язків і чіткий шаблон дій. Новації, критичне мислення й самовираження непотрібні (і часто не рекомендуються). Інформація розподіляється в міру необхідності. Люди, по суті, є взаємозамінним ресурсом; особистий талант не розрізняють і не розвивають.
Порівняно з пізнішими стадіями, це все може здатися сильними обмеженнями. Однак порівняно з Червоною – це є крок уперед, серйозний поступ. Навіть люди, які виконують рутинну роботу в нижній частині організації, почуваються набагато вільніше. У Червоних компаніях людям доводиться боротися, щоб захистити свою сферу впливу (якщо не життя) день за днем – від свого боса, членів групи, їхніх прислужників. На противагу цьому впорядкованість та передбачуваність Жовтих компаній створює відчуття безпечного притулку.
Людям більше не варто стежити за загрозами й небезпеками, що можуть виникнути звідки завгодно. Треба лише дотримуватися правил.
Червоні компанії – це вовчі зграї. До Жовтих пасує інша метафора – гарна організація мусить працювати, як армія, із жорсткою ієрархією, де повинна бути чітка субординація, формальні процеси та зрозумілі правила, хто і що має робити. Від рядових на дні піраміди вимагають скрупульозно виконувати накази, не ставлячи питань, робити все, щоб батальйон марширував у повному порядку.
Розміри і стабільність стали можливими, бо люди у Конформістських Жовтих компаніях задовольняються своїм місцем, а не змагаються за вищу посаду. На цій стадії люди визначаються зі своїми ролями, своїм конкретним місцем в організації. Жовті організації винайшли та запровадили титули, ранги й мундири для підсилення ідентифікації. Мантія єпископа сигналізує нам, що під нею вже не священик. Генеральський мундир навряд чи можна сплутати з лейтенантським або солдатським навіть здалеку. На заводах власник, інженер, бухгалтер, бригадир і робітник біля верстата, як правило, і досі одягаються по-різному. Коли ми вдягаємо своє вбрання, то разом з тим надягаємо теж певну ідентичність, соціальну маску. Ми засвоюємо моделі поведінки, що характерні для людей нашого рангу, а також нашої професії. Якщо я робітник, то це не тільки тому, що я ношу іншу форму, ніж інженер. Я харчуюсь у робочому безладі; він – у заводській СКАЧАТЬ