Трейнспоттінґ. Ірвін Велш

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ слезливі вавки в себе на руці.

      – Йа більш ніколи не торкнуся знову того лайна. Йа, блябуду, з цієї миті чистий.

      На його лиці той вираз пораненого оленятка, яким він користується, коли хоче когось вжучити чи виманити грошей. Йа йому майже вірю.

      Метті дивиться на Кумарного:

      – Нужбо, Сай. Не зістрибуй, бля, на хибні висновки. Те, шо сталося з дитям, не має стосунку до ширки. І вини Леслі тут теж нема. Йа був сам не свій, коли те казав. Вона була доброю матір’ю. Любила свою дитину. Нічиєї нема в цім вини. Це те, що називають «раптова смерть немовлят в колисці», та й поготів. Трапляється повсякчас.

      – Еге ж, як то кажуть, раптова смерть, ну… шупите, за шо я? – погодився Мотика.

      Йа відчуваю, що люблю їх усіх. Метті, Мотику, Кумарного і Леслі. І хочу їм це сказати. Йа намагаюсь, та в мене виходить отак:

      – То йа варю.

      Вони, бля, дивляться на нас геть нестямно.

      – Це ж йа, – знизую йа плечима на своє виправдання. І вирушаю до вітальні.

      Це погибель. Леслі. А йа, бля, безпорадний в таких речах. Гірш ніж безпорадний за такої ситуації. Більше шкоди, ніж зиску. Леслі так і не поворухнулась. Йа відчуваю, шо, ма’ть, мені б варто було підійти і втішати її, обійняти. Але в мені викручує й ломить всі кістки. Сам зараз йа не можу нікого торкатись. Натомість йа базікаю:

      – Дуже шкода, Лес… та ніхто не винен… смерть в колисці і все такого… крихітка Зоря… чудесне дитинятко… бля, який жаль… яке, бля, горе… йа тобі кажу.

      Леслі підводить голову й дивиться на нас. Її тонке, бліде обличчя – наче обтягнутий мутною ковбасною плівкою череп, очі – червоні рани, обведені чорними колами.

      – Ти звариш? Марку, мені тре’ вколотись. Мені, курва, вкрай тре’ вколотись. Нумо, Маркі, звари нам пайку…

      Нарешті з мене може бути якась практична користь. Шприци й голки розкидані тут по всій хаті. Йа намагавсь пригадати, які ж машини мої. Кумарний каже, шо він ніколи в світі не користався машиною разом з жодним пиздюком. Суте лайно. Коли почуваєшся, як оце йа зара’, правда в тім, шо тебе таке несильно обходить. Йа беру найближчу машину, яка принаймні не Мотичина, бо він сидів в іншім кінці кімнати. Якщо Мотика досі не ВІЛ-інфікований, тоді наш уряд мусів би прислати в Ліф депутацію статистиків, бо тут не діють як слід закони теорії ймовірностей.

      Йа дістаю свою ложку, запальничку і ватні кульки, а також отой йобаний «Вім» чи «Аякс»[70], які Шнир має нахабство називати ширивом. До нас в цій кімнаті вже приєдналися всі клієнти.

      – Тримайтесь подалі, йобані мої гомосеки, – гарикаю йа і відганяю цих пиздюків, махаючи «геть, геть» рукою.

      Йа розумію, що граю такого з себе Дилера, й почасти сам собі через це огидний, бо це жахливо, коли ’кийсь пиздюк отак тобою попихає. Натомість жоден, хто бодай колись побував у такій ролі, потім не може заперечувати твердження, що абсолютна влада корумпує. Другани відступають назад на кілька кроків й безмовно дивляться, як йа варю. Уйобки мусять почекати. Леслі буде першою, після мене. Це СКАЧАТЬ