Трейнспоттінґ. Ірвін Велш

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      Згода між Кумарним і Рентсом не тривала довго.

      – І це ти базариш за «підняти сраки»? Сам, бля, містер диванний ледащо. Втримайсь бодай довше за десять хвилин від отого свого на велике «Г» і тоді тобі, мо’, вдасться попасти на більше ігор у цім сезоні, ніж у минулім, – пирхнув Кумарний.

      – Ну, ти, бля, й дерзкий пиздюк… – обернувся Рентс до Стіві, а потім саркастично кивнув великим пальцем в бік Кумарного.

      – Його прозвали Багажником через те, шо на собі возить наркоту.

      Вони сварилися й далі. Колись таке забавляло Стіві. Тепер це його виснажувало.

      – Пам’ятаєш, Стіві, що йа троха поживу в тебе в лютому? – звернувся до нього Рентс. Стіві нерадісно кивнув.

      Він сподівався, що Рентс геть за це забув чи облишив свій намір. Рентс йому друг, але має проблему з наркотиками. В Лондоні він знову вмент повернеться до того самого, скублившись з Тоні й Ніксі. Ті завжди тільки й перебирали адреси, на які можна отримувати чеки допомоги з безробіття. Здається, Рентс ніколи не працював, проте, схоже, гроші мав завжди. Те саме з Кумарним, але цей з чужими грішми поводився, як із власними, а з власними таким само чином.

      – Опісля гри гуляємо в Метті. У ньо’ нова хата на Лорн-стрит. Щоб усі були стопудово, – гаркнув до всіх Френк Беґбі.

      Знову гулянка. Для Стіві це однаково що робота. Новий рік триватиме й триватиме. Стухати він почне десь з четвертого числа, коли почнуть з’являтися просвіти між гульбищами. Цих просвітів більшатиме й більшатиме, аж поки вони не перетворяться на нормальний тиждень, з вечірками у вік-енд.

      Надходили свіжі новорічні гості. В маленькій квартирці гуло, як у вулику. Стіві ще ніколи не бачив Франко – Беґаря – таким розслабленим і задоволеним собою. Реб Мак-Лохлін – чи то Другий Приз, як його кличуть, – навіть не отримав по голові, коли насцяв у Беґбі за шторами. Другий Приз уже не один тиждень був безтямно п’яним. Для таких, як він, Новий рік слугував лише зручним приводом. Його подружка Керол, обурена його поведінкою, втекла геть. А Другому Призу навіть невтямки було, що вона взагалі тут була.

      Стіві перебрався на кухню, де було спокійніше і де він нарешті мав шанс почути телефон. Неначе якийсь бізнесмен-япі, Стіві залишив матері список номерів, за якими його можна буде знайти. Матір зможе продиктувати їх Стеллі, якщо та зателефонує.

      Стіві розповів Стеллі про свої почуття до неї у Кентиш-Тавні[53], у тій гидотній стайні, що прикидається пабом, куди вони зазвичай ніколи не заходили випити. Він відкрив їй свою душу. Стелла сказала йому, що мусить обдумати почуте, що це її справді вельми спантеличило, і то занадто, щоб розбиратися з цим просто зараз. Сказала, що зателефонує йому, коли він повернеться до Шотландії. На тім і все.

      Залишивши той паб, вони розійшлися різними напрямками. Стіві, зі спортивною сумкою на плечі, вирушив до станції метро, щоб підземкою дістатися до вокзалу Кінгс-Крос. Він зупинився, обернувся й дивився, як вона переходить міст.

СКАЧАТЬ