Тричі продана. Павло Наніїв

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ і крамничок юрмилися перед королівським палацом, сперечалися, пророкували великі зміни, чекаючи від сейму важливих рішень. Ось панок у синьому кунтуші, в червоних чоботях розмахує згорнутою парасолькою, намагається усіх перекричати:

      – Панове! Послухайте, що вам скажу: я маю ткацький цех. А який то цех? Сміх, та й годі, дерев’яні верстати! Хіба зітчеш на ньому добру тканину? Англійські машини треба купувати, а нема за що, бо нашу матерію вельможні не купують, з-за кордону привозять, бо та краща. А чим будемо робити гарну матерію? Путніх машин нема, робочих рук нестача, бо магнати хлопа на припоні тримають. Де взяти робітника, я вас питаю? Хлоп мусить бути вільним, тоді й ремісництво не животітиме. Захоче біля землі поратися – нехай, а потягне його до міста в ремісники – просимо. Вольність хлопу потрібна, бо в тій вольності сила держави.

      – Нехай король робить, як в Англії та Франції, нехай податки з ремісника не дере та й нам дихати дає! – гукає хтось із ремісничого люду.

      – Король зробить так, як Четвертинський і Потоцький скажуть, а ми погаласуємо тут та й розійдемось!

      – А якби тих Четвертинських і Потоцьких за барки – та й із сейму? Загарбали пів-Польщі, прибрали до рук нашого круля, та й мички з нього микають. Вольність хлопу, вольність реміснику!

      – Нєх жиє вольносць! – вигукувала попід вікнами королівського палацу юрба.

      А в Залі законів точилася сварка. Хелмський посол Гродзенський потряс стиснутими кулаками перед депутатами:

      – Вітчизна наша в небезпеці! Пруссія та Австрія готові роздерти її на шматки. А чим зможемо захиститися від ворогів? Не можемо, бо магнат свої груди не підставить під ворожі стріли, а хлоп не стане боронити своєї тюрми, бо ж панщина – то тюрма для нього.

      – А що пан радить?

      – Свободу хлопу дати, щоб він відчув себе громадянином держави.

      – Нє позвалям! – загуділи магнатські ложі.

      – З ремісника податки не дерти, бо й так ремісниче діло занепало. Перед усім світом соромно – в чужих чоботах ходимо, чуже сукно носимо, бо бідне наше ремісництво за браком грошей ані взуття, ні одежі путньої зробити не може. Скасувати податки з майстрових людей!

      – Нє позвалям!

      – Карпати кишать опришками, горять маєтки в Галичині й на Поділлі, бо хлопа за скотину маємо, панщиною його замордували, тому він мстить нам сокирою. Дайте волю йому, дайте хліб, щоб людиною відчув себе. Хлоп потрібен для захисту вітчизни!

      З магнатської ложі підвівся Фелікс Потоцький. Гидливо скривився на Гродзенського.

      – Ваші промови, пане посол, для вітчизни нашої – як свічка для порохового погреба. Ви підбурюєте поспільство на бучу. Нє позвалям! Не дамо зрівняти простолюдина з благородним панством. Хлоп є хлоп, і його доля Паном-Богом визначена: землю орати і вірно служити своєму господареві. Але хлоп нині розбестився, і його треба приборкати. Закликаю, панове посли, до захисту нашої шляхетської гідності від сірого бидла! Не доведи Господи до нової Коліївщини! А нею пахне від слів пана СКАЧАТЬ